граматика французька мова

граматика французька мова

Це третя найпоширеніша мова в європі, після німецької та англійської мов, яка також використовується в окремих регіонах африки, північної америки, південної америки, азії та океанії. Також носії французької мови зустрічаються в алжирі, камбоджі, лаосі, лівані, марокко, маврикію, мавританії, тунісі, в’єтнамі, французькій гвіані, французькій полінезії, гваделупі, гернсі, джерсі, мартинікі, майотті, новій каледонії, сен - бартелемі, сен - мартені, сен - п’єр і мікелоні, уолліс і футуна та деяких регіонах сша, зокрема – у штаті луізіана. Також ти зможеш порівняти, чим українське мовлення відрізняється від французького, які частини речення в іноземній мові варто наголошувати, а які – ні. Звісно, щоб вирішувати тести, потрібно паралельно вивчати граматику та лексику (наприклад, за допомогою підручників чи додатків, про які ми вже розповіли). Цей підручник, який складається з двох книг, можна назвати універсальним, адже завдяки великому об’єму матеріалу, поясненню всіх необхідних правил та безлічі вправ, він дає змогу освоїти всі чотири рівні володіння французькою мовою. Цей підручник можна використовувати як додатковий, оскільки він розкриває тільки один, проте доволі складний і при цьому важливий аспект французької мови, – прийменники, – правильне їх вживання, різновиди та значення. Комплексне вивчення французької мови завдяки двом посібникам однієї серії, які містять основні правила, викладені російською мовою, а також безліч вправ разом з ключами до них, які вже втім подаються французькою. Таким чином, в українській мові їх називають займенникові прикметники, в російській – местоименные прилагательные, у французькій – adjectifs pronominaux (d. У французькій мові присубстантивні слова, що виражають приналежність, можуть розглядатися як особливий клас слів, які, подібно до артикля, відсилають до референта і в той же час несуть в собі додаткові значення посесивності, вказання або неозначеності. Присвійні (мій, твій, наш); вказівні (цей, той, такий); означальні (сам, самий, весь, всякий, кожний, інший); питально - відносні (який, котрий, чий); неозначені (який - небудь, будь - який, абиякий, якийсь, чий - небудь, аби чий). В українській і російській мовах цей особливий клас прикметників також семантично тісно пов’язаний з ознакою предмета і має характерну для них виразну займенникову семантику – вказівне значення, яке суттєво відрізняється від чисто прикметникового значення – узагальненого називання конкретних ознак предмета. Поряд з власне присвійними формами (мой, твой, ваш, наш), які виражають приналежність до і і іі особи однини і множини, система включає також особові займенники (его, ее, их). В українських детермінативах категорія посесивності виражається також за допомогою лексичних засобів (мій, твій, наш, ваш) і граматичних – родовим відмінком займенників він, вона, воно, вони.

Важливою особливістю російської і української системи є також наявність у ній зворотньо - присвійного займенника свій (свой), який при іменнику в функції другорядних членів речення виступає як еквівалент усіх інших присвійних форм. Займенники першої і другої особи визначають учасників комунікації (той, хто говорить, і той, кому говорять) і протиставляються займеннику третьої особи, що може відсилати і до особи, і до предмета. Службова – “se” – виконує функцію прямого доповнення 3 - ї особи однини і множини при займенниковому дієслові як зворотного, так і взаємного значення (останнє може бути тільки в множині; у цьому випадку формі “se” відповідає складений займенник “l un. Автономна форма “soi” виражає, як правило, узагальнене значення і вживається тільки в третій особі, в інших особах відповідну функцію виконують непрямі форми відповідних займенників (moi, toi, nous, vous). Займенник “on” разом зі своїм присудком, вираженим у французькій мові 3 - ю особою однини, перекладається російською мовою 3 - ю особою дієслова в множині. Присвійні займенники заміняють іменники, що позначають матеріальні предмети або абстрактні поняття, указуючи на їхню приналежність до визначеної особи.

Займенники le sien, la sienne, les siens, les siennes відносяться тільки до 3 - ї особи і цим відрізняються від російського й українського займенників свій, свой, що можуть відноситися до будь - якої особи.

Вказівні займенники в трьох мовах утворюють двочленну систему, при якій розрізняються віддаленість або близькість предметів (у просторі або в часі) стосовно особи, що говорить. Розходження між вживанням вказівних займенників у французькій, російській і українській мовах можна простежити в реченнях, у яких часова або просторова опозиція не підкреслюється. Ця тенденція більш виражена у французькій мові, де маються форми, нейтральні стосовно цієї ознаки і які за своїми функціями наближаються до службових особистих займенників. B) з єднуючи головне речення з підрядним, відносні займенники заміщають здебільшого вже згаданий в головному реченні іменник або займенник, до якого вони безпосередньо примикають. Нагадаємо, що сполучники — це службові слова, що з єднують між собою або окремі члени речення, або цілі речення і значеннєві зв язки, що встановлені між ними.

В російській та українській мовах група неозначених займенників більш обширна, їх поділяють на означальні (определенные) (весь, всякий, кожний — весь, всякий, каждый, і т. Важливою особливістю є наявність в російській та українській мовах серії займенників з неозначеними і негативними частками ні - , де - , будь - , казна - , - сь, - небудь (не - , ни - , кое - , - то, - либо, - нибудь). Вивчивши і зіставивши системи займенників у французькій, російській та українській мовах, можна зробити висновок, що загалом французькі, російські та українські займенники виявляють аналогію; у мовах виділяються однакові групи займенників. У російській і українській мовах є особливий зворотний займенник свій, у французькій це значення виражається звичайним присвійним займенником (son, sa, ses). Відносно вказівних займенників треба відмітити, що у всіх трьох мовах вони утворюють двочленну систему, при якій розрізняються далекість або близькість предметів (у просторі або в часі) стосовно особи, яка говорить. Друге розходження полягає в тому, що в російській і українській мовах наявні серії займенників з неозначеними і негативними частками ні - , де - , будь - , казна - , - сь, - небудь (не - , ни - , кое - , - то, - либо, - нибудь).

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

гдз ядс 2 клас зошит волощенко відповіді

семестрові контрольні роботи з німецької мови 4 клас

гдз природознавства 5 клас ярошенко 2018

контрольна робота 7 клас дієслово 2 частина

гдз робочий зошит математика 3 клас листопад