екологія об'єкти дослідження
Предметом дослідження науки про довкілля є взаємозв’язки між живими організмами, їхніми групами різних рангів, живою і неживою природою, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем біосфери.
Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників. Розробка способів гармонізації взаємовідносин суспільства і природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення внаслідок оптимізації антропогенних навантажень на природні системи.
Для реалізації інтегральних спостережень застосовують комплексні стаціонари, які розміщують у типових і особливих біотопах так, щоб вони давали найхарактернішу інформацію про екосистему.
На завершальному етапі екологічних досліджень використовують оптимізаційні методи, які дають змогу знайти найкращі антропогенні навантаження на природу, оптимальну ландшафтно - екологічну організацію території тощо. Геоінформаційні методи; геоекологічні методи; техноекологічні методи; медико - екологічні методи; соціоекологічні методи; методи екоконтролю; оптимізаційні методи.
Гaлyзі психології – предмет, завдання, методи і галузі психології психологія навчальний посібник предмет, завдання, методи і галузі психології гaлyзі психології сучасна наукова психологія є досить розмаїтою системою дисциплін і галузей. Предмет і завдання сучасної психології – предмет, завдання, методи і галузі психології психологія навчальний посібник предмет, завдання, методи і галузі психології предмет і завдання сучасної психології будь - яка конкретна наука відрізняється від інших наук особливостями свого предмета. Предмет і завдання валеології як науки в системі національної освіти здоров’я – це основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей і здібностей особистості. Предмет і методи екології медична біологія розділ 3 біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому ефективне вирішення багатьох проблем людства, у тому числі енергозабезпечення, харчування, охорони здоров’я і охорони природи – стали надзвичайно актуальними саме в епоху розквіту техногенного суспільства. Предмет та завдання “гідробіології” як науки гідробіологія – походить від грецьких слів “гідор” – вода, “біос” – життя, “логос” – наука, тобто це наука, яка вивчає взаємодію мешканців вод (гідробіонтів) між собою та з неживою природою. Методологія науки методологія науки – система принципів і способів дослідження сутності і структури наукового знання і наукової діяльності, закономірностей їх розвитку та обгрунтування на різних етапах існування людства. Методи психології – предмет, завдання, методи і галузі психології психологія навчальний посібник предмет, завдання, методи і галузі психології методи психології методи психології доцільно розділити на дві групи.
Предмет і завдання хімії хімія підготовка до зно та дпа комплексне видання частина і загальна хімія основні закони й поняття хімії предмет і завдання хімії людство опановує хімічні поняття й методи від самого початку свого розвитку.
Cytos – клітина, logos – навчання) – наука, що вивчає будову, хімічний склад і функції клітин, їх розмноження, розвиток і взаємодію в багатоклітинному організмі. Живу матерію на різних рівнях організації досліджують також різними методами, основні з яких – порівняльно - описовий, експериментальний, моніторинг і моделювання. Об”єкт, предмет, завдання система “природа – населення – господарство” тема 4 природо - користування як наука про ставлення людини до природних компонентів § 17. Етика ділового спілкування як навчальна дисципліна та її завдання – предмет і завдання курсу етика ділового спілкування лекція 1 предмет і завдання курсу “етика ділового спілкування” як навчальна дисципліна та її завдання об’єкт дисципліни – ділове спілкування, її предмет – його моральний та психологічний аспекти, етичні й психологічні механізми.
Близько 90 напрямків (розділів і підрозділів) сформувалися впродовж останніх десятиліть і являють собою галузі людської діяльності, де тривають процеси екологізації. Вона сформувалася лише всередині хіх століття, коли остаточно стало зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля; дослідження структури та функціонування угрупувань організмів; розроблення методів визначення екологічного стану природних і штучних угрупувань; спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Предметом екології є різноманітність і структура зв’язків між організмами, їхніми угрупуваннями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угрупувань організмів. Біогеоценологія – наука про структуру, функціонування, саморегуляцію, саморозвиток багатовидових угрупувань організмів (біогеоценозів) і біосфери в цілому.
Нині перед загрозою планетної екологічної кризи виникла необхідність об’єднати зусилля науковців різних країн для проведення спільних екологічних досліджень. Так, у 1964 році було розпочато роботу за загальною міжнародною біологічною програмою, завдяки чому вдалося встановити потенційну продуктивність біосфери нашої планети та ту її частку, яку без зашкодження живій речовині землі, може використовувати людина для своїх потреб. Потрібно об’єднання зусиль екологів різних країн в справі створення біологічних основ охорони довкілля, оскільки не існує локальних екологічних катастроф. На охорону довкілля, розв’язання проблем природокористування, взаємозв’язків людського суспільства з природою спрямована також міжнародна програма людина – біосфера. її мета – розвиток екологічного мислення, тобто підпорядкування практичної діяльності людини законам природи та перебування економіки відповідно до вимог збереження стану довкілля. Лише екологізація суспільства, виховання дбайливого ставлення до природи може допомогти людині уникнути глобальної екологічної кризи, загроза якої близька сьогодні як ніколи раніше.
Методи екологічної індикації дають можливість визначити стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідношенням між собою певних (еталонних) груп видів. Він дає змогу спостерігати за функціональним (продуктивність, колообіг речовин, потік енергії) та структурними (видове різноманіття, чисельність видів тощо) змінами у певних екосистемах. За допомогою математичного моделювання можна встановити взаємозв’язки організмів в екосистемах (кормові, конкурентні тощо), залежність змін чисельності популяцій та їхньої продуктивності від дії екологічних факторів та ін. Математичні моделі дають змогу прогнозувати можливі варіанти перебігу подій, виділяти окремі зв’язки, комбінувати їх (наприклад, яку кількість особин промислових тварин можна вилучати з природних популяцій, щоб не знизити їхньої густоти, передбачати спалахи чисельності шкідників, наслідки антропогенного впливу на окремі екосистеми та біосферу в цілому). Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу.
Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково - технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Встановлення закономірностей взаємозв язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля; дослідження структури та функціонування угруповань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань; спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Об єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. З виходом екології на глобальний - біосферний рівень, унаслідок появи нових практичних потреб, обумовлених розвитком технологій, йдеться про інтеграцію та диференціацію екологічних знань. Унаслідок цих двох протилежних, але взаємообумовлених процесів ускладнюється структура екології, з являються нові підрозділи, а сама наука поширює свої межі пізнання за рамки біологічної науки.
Одні автори приділяють більше уваги загально - філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого - економічним, четверті - біоекологічній деталізації. Первісна людина померла б з голоду без необхідних їй знань про поведінку й особливості дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. ) є чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Період аутекології (екології особини), виявлення закономірностей у відношеннях тварин і рослин до різноманітних абіотичних факторів, внутрішніх екологічних досліджень та визначення екосистем. Вчені сперлися на всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на ріст рослин і кінцевий урожай). Протягом xix та початку xx століття розвиток спеціальних аналітичних наук сприяв накопиченню фактичних даних, без яких було б неможливим формування екології як сучасної синтетичної науки.
Екологи привернули загальну увагу під час своїх перших спроб захистити природу, створити заповідники і національні парки для порятунку тих рослин і тварин, яким загрожувало зникнення, їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони чи правила щодо рибальства і полювання. Панують уявлення про переважання рівноваги у природі, пріоритет конкурентних відносин, прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (трави, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Вперше екологи дістали змогу виконувати теоретичне моделювання розвитку подій у живому довкіллі, робити передбачення (на жаль, надто спрощені й не досить точні). дотепер, мегаекологічний) домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про пов язаність усього з усім, необхідність одночасного і якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, як і змін природного середовища. Стає зрозумілим постійність порушення природної рівноваги, екосистеми вивчаються у їх розвитку; відмова від конкуренції, як основного фактору формування угрупувань; становлення істинного системного підходу до вивчення екологічних об єктів. Якби князівські, панські і шляхетські гони боброві давні спадкові були в іншого сусіда в маєтку, то цей власник, у чиїй землі вони будуть, не повинен сам і люди його старовинного поля доорювати до лігва так далеко, наскільки палицею можна кинути, так само сіножаті підкошувати і лози прочищати.
Цікаво, що опис природи україни, в якому викладено багато міркувань екологічного характеру, залишили після себе і француз де боплан (1600 - 1673) у праці опис україни і росіянин о. У той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, він своєчасно запропонував вчення про біосферу як про одну з оболонок землі, що визначається присутністю живої речовини.
В повоєнний період велика увага українських екологів була спрямована на вивчення техногенних і урбогенних впливів на природні екосистеми (ількун, тарабрін, кондратюк, кучерявий). Екологи україни зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обґрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на чорнобильській аес. Українським екологам завжди був притаманний інтерес до філософських проблем, що виникають при аналізі системи людина - природне середовище, - тут відомі праці борейка. Враховуючи розмаїття в україні ландшафтних зон і екосистем - морських, гірських, степових, лісових, болотних - і одночасний вплив на них сучасного антропогенного середовища - техногенного й урбогенного, виникає потреба розробки науково обґрунтованих засад соціально - екологічної політики, залучення широкого кола науковців, практиків і громадськості до її реалізації. Встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля; дослідження структури та функціонування угруповань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань; спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Системний підхід; натурні спостереження; експеримент; моделювання; статистичний метод; балансовий метод; порівняльний метод; картографічний метод; аерокосмічні методи дослідження. Різноманітність дослідницьких та прикладних екологічних завдань спричиняє застосування в екології значної кількості методів, котрі можна об’єднати в декілька груп. Цей метод дозволяє розкрити цілісність екосистем різного ієрархічного рівня, прослідкувати і передбачити зміни у властивостях основних компонентів екосистем під впливом антропогенної діяльності, а також вирішити проблеми збереження самої людини як виду.
Метеорологічні спостереження; вимірювання температури, прозорості, солоності і хімічного складу води; визначення фізичних, механічних, фізико - хімічних властивостей грунтів; вимірювання освітленості, радіаційного фону; визначення хімічного і бактеріального забруднення середовища тощо. Для цього використовуються підрахунки особин на контрольних ділянках, в об’ємах води або ґрунту, вилов тварин, спостереження за пересуваннями тварин і т. Створення геоінформаційних систем (гіс –технологій) і банків екологічної інформації, які відносяться до різних регіонів, територій, ландшафтів, агросистем, міст; комплексний еколого - економічний аналіз стану територій для діагностики і оздоровлення екологічного стану; методи інженерно - екологічних пошукувань, необхідних для оптимального розміщення, проектування, будівництва і реконструкції цивільних і господарських об’єктів; методи контролю екологічної регламентації господарської діяльності; паспортизація господарських об’єктів, підприємств, територій; екологічна експертиза. Біогеоценологія або екосистемологія (вивчає цілісні біогеоценози чи екосистеми та біогеохімічні процеси, що відбуваються за участю живих організмів); головний предмет досліджень екології – вивчення особливостей та розвитку взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями різних рангів, екосистемами й неживою компонентою екосистем і біосфери в цілому.
Розробка (з урахуванням основних екологічних законів) шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення. З наведеної вище інформації бачимо, що фундамент сучасної екології заклали фахівці у області ботаніки, зоології, ґрунтознавства, географії, геохімії тощо, які займалися питаннями взаємин живих організмів з навколишнім природним середовищем. Це зручне слово виявившись дуже ємним, багато разів повторювалося засобами масової інформації, загубило значення строго наукового терміну, але придбало важливий соціальний, а де коли і політичний сенс. Таким чином, в останні десятиріччя сформувалася нова міжгалузева наукова дисципліна, яка спрямована на вивчення взаємовідносин людини і природи з метою збереження навколишнього природного середовища та поліпшення якості життя нинішнього і майбутніх поколінь людей. Витоки екології, як науки про живих істот, їх взаємозалежність і умови незаселеного, йдуть в далеке минуле і повязані з необхідністю, на ранніх етапах становлення і розвитку людських суспільств здобувати собі в їжу рослини і тварин. Було необхідне знати, як виглядають, де і коли дозрівають їстівні плоди, корені і стебла рослин, де лежать шляхи міграції диких тварин, коли і де вони відтворюють потомство. Первинні знання такого роду осмислювалися і знаходили віддзеркалення в багато тому, що стало класичним, - творах гіппократа, аристотеля, інших вчених філософів старовини.
Всіляко стали потім обробляти миле поле і помічали тоді, що на ньому, від догляду за ґрунтом, диких рослин плоди виходили ніжніше і солодше день від дня примушували ліси відходити на висоти і по долинах місця поступатися обробленій ріллі. Вивченню всієї сукупності взаємостосунків тварини з оточуючою його середовищем, як органічним, так і неорганічним, і, перш за все - його дружніх або ворожих відносин з тими тваринами і рослинами, з якими він прямо або побічно вступає в контакт. Проте, впливаючи на природне середовище і змінюючи її, людина тим самим міняє умови існування не тільки рослин і тварин, але і самого себе, того суспільства, яке потрапляє під дію цього виробництва і природи, і створених їм змін. Оскільки взаємодія організмів між собою і оточуючої їх середовищем завжди системно, тобто завжди реалізується у формі деяких систем взаємозвязків, що підтримуються обміном речовини, енергії і інформації, основним обєктом дослідження екології є екосистеми.
Вчення про біосферу - це обширна область знання про функціонування і розвиток біосфери, включаючи цілий ряд наукових напрямів природничонаукового і суспільного профілю. Геоекологічні дослідження носять комплексний характер і включають вивчення ландшафтів, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, гірських порід, повітря, рослинного покриву.
Екологічний менеджмент вивчає управління взаємодією суспільства і природи на основі використовування економічних, адміністративних, соціальних, технологічних і інформаційних чинників з метою досягнення планованої якості (стани) навколишнього середовища. Екологічна освіта формує екологічне мислення, під яким розуміється стан людського пізнання і моральності, що забезпечує аналіз і подальший синтез взаємозвязаних природних і техногенних обєктів і процесів, як основу прогнозування їх розвитку і пріоритетного вибору оптимальних в екологічному відношенні рішень і дій. В більш узагальненому значенні, під екологією розуміється область знань, розглядаючи сукупність природних обєктів, явищ і процесів, по відношенню до обєкту або субєкта, що приймається за центральний обєкт цієї сукупності. Цим центральним обєктом може бути той або інший вид рослини або тварини, популяція (співтовариство організмів одного вигляду, що мешкають в межах єдиного ареалу) або людина, як один з видів живих істот мешкають на землі і при цьому надаючи дію на її природу незрівнянно більше, ніж будь - який інший вигляд або популяція, або яке те виробництво. Відносно екології людини - це медицина, біологія, психологія, санітарія і гігієна, гігієна навколишнього середовища, соціологія і демографія, біохімія і, звичайно ж, комплексний моніторинг здоровя людей певного регіону, адміністративної території, повязаної з тим або іншим виробництвом. Тому що на всьому протязі цього нелегкого шляху пізнання нового, кожний із студентів є якимсь центром, до якого сходяться знання, від вашої реакції і дій залежать результати навчання, а в широкому перспективному плані - рівень благополуччя вас, вашої сімї і близьких. Екологічна практика охоплює собою безліч прийомів і методів досліджень, адекватних різноманіттю напрямів екології і тому тут перераховані лише деякі з них. Режимні систематичні (моніторингові) спостереження за станом природних обєктів і процесів і спливаючими на них антропогенними (техногенними) чинниками; життя, його походження і розвиток завжди, з якнайдавніших часів хвилювали думку людини.
Хімічні речовини, з яких складаються живі, організми складні і володіють рівнями організації перевищуючими такі у більшості речовин неживої (або відсталої) природи.
Зелені рослини використовують цю енергію для синтезу живильних речовин, споживаних як самими рослинами, так і пригнічуючому більшістю всіх інших організмів, що мешкають на землі. Зростання, наприклад, кристала і зростання органів будь - якої живої істоти принципово відмінні по структурі, складності і різноманіттю властивостей органів, що формуються. Кожному організму для того, щоб вижити, розвиватися і розмножуватися, необхідна інформація, закладена в ньому самому, в його генетичному апараті, яка розщеплюється і передається від кожного індивідуума до його нащадків. Монін (1977) відзначає, що з біологічної точки зору критичний рівень змісту вільного кисню в атмосфері, при якому організми переходять від анаеробного обміну речовин, до енергетично більш ефективного окислення при диханні, складає біля однієї сотої від кількості кисню в сучасній атмосфері. З цієї миті в морському середовищі відбувається масовий вибух біологічної продуктивності і різноманітності організмів, проте, їх вихід на сушу ще довгий час стримувався відсутністю озонового екрану атмосфери.
З появою озонового екрану різко інтенсифікується освоєння континентів лісовою рослинністю з її бурхливим фотосинтезом і у відносно короткий термін, в декілька мільйонів літ зміст вільного кисню досяг сучасного рівня. Одночасно, видалення вуглекислого газу з атмосфери відбувалося і відбувається головним чином за рахунок утворення карбонатного скелета морських організмів і накопичення на морському дні карбонатних відкладень і органічної речовини рослин. У момент утворення нашої планети з протопланетної хмари всі елементи її майбутньої гідросфери, як і атмосфери, знаходилися у складі твердих речовин (монін, 1977). Донаучне уявлення йде в далеке минуле, і повязане з ідеєю божественного (креац і онизм - creatio “створення”) початку всього сущого, час якого навіть намагалися обчислити.
Згідно переконанням натурфілософів того часу деякі частинки речовини, з тих, що утворюють весь всесвіт, містять якийсь “активний початок” яке за певних умов може створити живий організм. Вернадський, посилаючись на італійського біолога франчесько реді, що постулював в 1688 році, що все живе може походити тільки від живого, однозначно указує, що. Не категоричне не може бути, як зараз нерідко з додаванням, тому що не може бути ніколи, а саме ніколи не спостерігалося що не виключає, у принципі, вірогідність такого ходу події). і далі, визнаючи біогенез, згідно науковому спостереженню, за єдину форму зародження живого, неминуче доводиться допустити, що початку життя в тому космосі, який ми спостерігаємо, не було, оскільки не було початку цього космосу.
Те, що вірне для десятків і сотень мільйонів літ, що протекли від архейської ери до наших днів, вірно і для всього незліченного ходу часу космічних періодів історії землі. Життя, одвічне у всесвіті, зявилося новою на землі, її зародки приносилися в неї ззовні постійно, але зміцнилися на землі лише тоді, коли на землі виявилися сприятливі для цього можливості”. Вона полягає в тому, що первинно жива речовина все - таки виникла з неживого в особливо сприятливих для цього умовах дна мілководих теплих морів катархея, води яких були багаті складеними органічними речовинами неорганічного походження. Там і могло початися утворення подвійних сахарофосфатних спіральних ниток високополімерних нуклеинових кислот із закріпленими на них підставами, “кодами”, що служать, для подальшого синтезу білків. Ці нитки, за деяких зовнішніх умов могли розвертатися в одинарні спіралі і синтезувати на кожній з них бракуючи другу спіраль, тобто породжувати пару собі подібних, передаючи їм ін. Енергетичними джерелами подібного процесу могли служити грозові розряди, енергія діючих вулканів або, можливо - ультрафіолетового випромінювання не стримуваного озоновим екраном. Подібні умови і ефекти, що нагадують перетворення природних неорганічних хімічних зєднань в органічні, були знайдені в гарячих газах курильського вулкана алаїд, в гідротермальних розчинах джерел камчатки і курильських островів, змодельовані в лабораторних умовах. Будь - який організм містить в собі інформаційний запас розвитку, який визначається що міститься в ньому генетичним матеріалом, успадкованим від організмів попереднього покоління. Крім мутаційної, мінливість також виникає в результаті змішування генів при статевому розмноженні, тому що кожний нащадок одержує половину генів від кожного з батьків. Можна оцінити, скільки разів зустрічається той або інший ген в даній популяції і визначити частоту його зустрічається, наприклад в першому і другому поколінні. Під популяцією в екології розуміється сукупність організмів одного вигляду, в тому або іншому ступені ізольована від інших таких же сукупностей, здатна тривало існувати на єдиній території, самовідтворюватися і змінюватися унаслідок переважного розмноження тих або інших груп що входять в її склад особин. Жан батист де ламарк висунув ідею, що організми протягом всього свого життя можуть придбавати ознаки, що підвищують їх пристосованість до середовища незаселеного, ці ознаки вони можуть передавати своїм нащадкам. Книга була ілюстрована численними прикладами і викликала безліч суперечок, бо суперечила біблійним положенням про походження видів і затверджувала, що еволюція може відбуватися і без втручання людини або божественного початку.
Як класичний приклад природного відбору і перетворення вигляду, що відбувається на рівні популяції, була розглянута зміна кольору метелика березового пядуна на півночі англії в результаті розвитку там промислового виробництва. Причина такого зсуву кольору була імовірно повязана із загибеллю світло - сірих лишайників і почорнінням стовбурів дерев від кіптяви, що утворюється при спалюванні вугілля. Був виконаний класичний експеримент - вирощено в лабораторії і помічено велику кількість чорних і світлих метеликів, які були випущені на волю в забрудненій і незабрудненій місцевості. Отже, в забрудненій місцевості птахи поїдають більший відсоток метеликів, що містять ген світлого забарвлення і більший шанс вижити до статевої зрілості і залишити потомство належить метеликам, несучим ген сірого забарвлення.
Коментарі
Дописати коментар