історія телебачення презентація
Прикладом тому можуть служити киплячі чани жерців і магів, кришталеві кулі чаклунів і провісників, чарівна тарілка з яблуком, яке оберталося, і багато інших казково - міфічних винаходів. Однак, своє втілення в реальність подібні уявлення одержали лише тільки через безліч років, коли рівень науково - технічного прогресу досяг необхідно високого рівня. Апарати попова були здатні до передачі знаків телеграфної абетки морзе, але у формі більш - менш тривалих звукових сигналів, а не у формі коротких і довгих рисок (крапок і тире) на паперовій стрічці. Він першим вжив цей термін у своїй доповіді сучасний стан питання про електробачення на відстані (телевізування), зробленому в парижі на всесвітньому конгресі електротехніків у 1900 році. Щоб передати зображення по пантотелеграфу козеллі, малюнок або текст потрібно було витравити на мідній пластинці, потім у приймаючому пункті аналогічну пластинку піддати настільки ж тривалій хімічній обробці. Коротше кажучи, винахід козеллі виявилося практично безглуздим, тому що між москвою і петербургом уже функціонувала залізниця і потяг міг доставити зображення майже за той же час, що для цього було потрібно при використанні хімічного телеграфу.
У 1880 році росіянин учений порфирій іванович бахметьєв (широко відомий як фізик і біолог) запропонував теоретично цілком можливу телевізійну систему, названу ним телефотографом. ) німець пауль ніпків запропонував здійснити розкладання (розгорнення) зображення за допомогою обертового диска, що має ряд невеликих отворів, розташованих по спіралі. Запатентований у 1884 році диск ніпкова довго не знаходив практичного застосування; сам учений вперше побачив свій прилад у дії лише в 1923 році на одній з міжнародних виставок радіоапаратури, встигнувши до цього часу забути про свій винахід, зроблений ще в студентські роки.
У 1888 - 1889 роках професор московського університету олександр григорович столєтов, вивчивши так називаний зовнішній фотоефект (здатність деяких металів під впливом світла випускати електрони), створив фотоелемент. Спираючись на це відкриття, викладач петербурзького технологічного інституту борис львович розінг у 1907 році запропонував (і запатентував у росії і за кордоном) ідею, що без принципових змін збережена в діючих і зараз телевізорах. ідея ця полягала в тому, щоб використовувати для перетворення електричних сигналів у світлові точки видимого зображення катодну (електронно - променеву) трубку, створену англійцем в. Розинг сконструював трубку, у якій потік електронів (катодний промінь), викликаний фотоефектом, бомбардує торець, покритий зсередини шаром речовини, здатного під впливом катодного променя світитися. Відзначимо, що в розробці розинга аналіз зображення здійснювався за допомогою оптико - механічного (дзеркально - барабанного) пристрою, а синтез (розгорнення) зображення здійснювалося без використання оптико - механічного пристрою, як це стало неодмінним для електронних телевізійних систем лише до середини 30 - х років. Відзначаючи заслуги вченого в області електричної телескопії (як тоді було прийнято називати передачу зображення на відстань), російське технічне товариство присудило йому в 1912 році золоту медаль і премію імені почесного члена товариства к. Лише після закінчення громадянської війни він відновив свої дослідження в ленінградській експериментальній електротехнічній лабораторії й у 1922 році одержав державний патент на радіотелескоп, на додаток до отриманого ним у 1911 році привілею № 18076 на перший у світі електронний телевізор. Однак, до 1929 року, до ідеї електронного тв у москві охолонули - на повний хід йшла підготовка до віщання малорядкового, далекобійного, доступного пролетарям усіх країн механічного тв із диском ніпкова. Електричні сигнали, що несуть зображення і звук, передавалися роздільно, отже, для прийому телепередачі були потрібні два радіоприймачі, один із яких мав телевізійну приставку.
Тому що електричні сигнали перетворювалися у світлові за посередництвом неонової лампи, що випускає промені червоної частини спектра, екран механічного телевізора світився рожевим світлом (сучасний монохромний телевізор має екран блакитного світіння, а до 40 - х років світіння екрана було зеленим). З короткохвильового передавача рвеі - 1 всесоюзного електротехнічного інституту (москва) на хвилі 56, 6 метра буде передаватися зображення живого обличчя і фотографії. У цій першій публічній телепередачі були показані співробітники лабораторії (зображення, які рухалися) і фотографічні портрети — без звукового супроводу, німі. 1 жовтня 1931 року почалися регулярні передачі, які проводилися через радіостанцію мгспс, що працювала на хвилі 379 метрів (зображення) і 720 метрів (звук). Незабаром у москву стали надходити повідомлення про те, що ці передачі приймалися радіоаматорами в томську, нижньому новгороді, одесі, смоленську, ленінграді, києві, харкові. її відмінна риса - так звана мозаїка, що складається з дрібних світлочутливих осередків, у кожній з який під дією світла накопичується електричний заряд. — далеко) — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. У 1923 році чарльз дженкінс здійснив передачу нерухомого зображення по радіо з вашингтона до філадельфії та бостона, а в 1925 році йому вдалося передати зображення рухомих фігур. Технічні принципи отримання телевізійного сигналу базується на скануванні зображення від оптичної системи телевізійних камер й перетворення коливань світлового потоку в електричний сигнал. Послідовність рядків і кадрів може записуватися на носій інформації або, в традиційному ефірному телебаченні, поступати до передавачів, де низькочастотний телевізійний сигнал зазвичай модулюює високочастотні коливання, які випромінюються в простір за допомогою антен. Модульований високочастотний сигнал збуджує коливання в антенах приймальних пристроїв, і від антен поступають на вхід телевізора, де сигнал демодулюється, в ньому виділяються кадри й рядки, і відображається на екранах телевізорів. Оскільки телевізори в розвинених країнах вимінюються раз на кілька років, то зростає занепокоєння з приводу відповідних електронних відходів (викинутих телевізорів). За даними інтернет - опитування серед телеглядачів росії, середній тривалість перегляду в робочі дні складає близько двох з половиною годин, у вихідні – більше трьох. З 1 жовтня 1939 року московський радіотехнічний вузол почав регулярні телепередачі, які приймали аматори на саморобних приймачах у ленінграді, києві, одесі, смоленську, томську та інших містах. У цей час транслюють прямі репортажі за допомогою птс (пересувних технічних станцій), готують і передають студійні передачі; транслюють вистави та фільми.
Юровський, ніби виправдовуючи негативне ставлення до відкриття українського винахідника, писав, що це був труд одинака, а в такій країні, як срср, мовляв, мають значення тільки колективні досліди.
Гелефот грабовського був розрахований на електронний спосіб передавання зображення на відстань, а тогочасна нерозвиненість електронної промисловості не давала змоги швидко реалізувати відкриття. Адже радіус їхньої дії - усього 5 - 10 км, а встановлюють їх переважно в обласних центрах чи у великих містах, де глядацька аудиторія, головно, одержує програми (часто далеко не національного і державницького змісту). Передача програм здійснюється через певний телевізійний канал - смугу радіочастот в діапазоні метрових чи дециметрових хвиль для передачі радіосигналів зображення і звуку.
По - третє, тб - це технічний засіб зв язку, що дає можливість побачити те і там, куди людина не може потрапити (наприклад, якусь фізичну, хімічну реакцію, космос, теракт у всесвітньому торговому центрі в сша, що транслювала, зокрема, ввс). Канал телемовлення - це сукупність технічних засобів, пристосованих для трансляції телепередач на територію, визначену параметрами технічних засобів мовлення. В україні є можливість дивитися від 4 - х каналів у сільській місцевості до 10 - ти - у великих містах з допомогою звичайних антен (у метровому діапазоні хвиль). Національна телекомпанія - державна телеорганізація, що веде мовлення на загальнонаціональному каналі мовлення, підзвітна верховній раді україни, президентові україни і використовує один канал, ут - 1. На ут - 1 можна подивитися також економічні, публіцистичні, культурно - освітні, медикогігієнічні, художні, навчальні, розважальні, спортивні програми, а також програми для дітей та юнацтва. Сьогодні в україні діють сотні недержавних телемовних організацій, що засновані підприємцями, комерційними структурами, громадськими, науково - технічними товариствами, органами влади, приватними особами і зарубіжними компаніями.
Розмір шрифту тексту, колір букв і фону (наприклад, білі букви на синьому фоні), подачу тексту сторінками, поєднання тексту із зображувальними засобами.
На телеекрані вербальна письмова мова присутня і як елементи повідомлень (заставки, титри), і як самостійні тексти (телегазета, телетекст), що з являються на екрані телевізора і їх при потребі можна вивести на папір принтером, якщо матеріал є на сайті. Тележурналіст має бути фотогенічним, мати приємний тембр голосу, ораторські навички, акторські здібності, вміти розговорити співбесідника, підтримувати діалог, слухати та чути співбесідників, колег. Перевагою телезображення є те, що глядач може не володіти спеціальним кодом дешифрування інформації, воно передбачає звичне, загальнолюдське сприйняття. Рухоме зображення вперше в історії а рухоме зображення вперше в історії було передано на відстань 26 липня 1928 року в ташкенті винахідниками борисом грабовським та і. Його винахід було запатентовано також радянським вченим семеном катаєвим в 1931 році, однак американський винахідник - емігрант володимир зворикін, учень все того ж розінга, зміг створити працюючу модель на рік раніше радянських вчених – в 1933 році. Особливо схильні до цього негативного впливу діти, так як у цієї глядацької категорії ще не сформована до кінця психіка, і всю надану інформацію, неважливо, що вона з себе представляє, добро і чи зло, дитячу свідомість вбирає набагато швидше і прогресивніше ніж свідомість дорослої людини.
Погляд у світ пропонована презентація розроблена відповідно нової навчальної програми з інтегрованого курсу мистецтва та покликана доповнити матеріал уроку додатковими наочними матеріалами.
Передачею називають змістовно завершену частину телепрограми, що має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак і може бути використана незалежно від інших частин програми.
Для шоу, ігор та інших розважальних програм простір телестудії може оформлюватися як театральна сцена або як рухлива картина, що подається в різних планах тощо. Світло – найсильніший засіб вираження в телебаченнідизайн інтер’єру телестудій крім того, у такій телестудії увага має бути зосереджена на ведучому, і тому для неї доцільним буде витриманий, строгий і простий дизайн. їх найчастіше застосовують на телебаченні для політичної реклами, реклами товарів і послуг, для візуального супроводу музичних композицій (музичні відеокліпи). Розважальні передачі з - поміж їх великої кількості можна виділити телешоу – різноманітні форми, що розгортаються у студії, у символічному просторі й часі. Зразком реаліті - шоу є талант - шоу виражальні засоби – гучні фрази ведучих, світлові ефекти, довгі інтригуючі паузи та обов’язкова реклама перед оголошенням важливої інформації.
Коментарі
Дописати коментар