література в роки другої світової війни
Ніколи до того перед наукою, освітою, літературою, мистецтвом, культосвітніми закладами, пресою, радіо не стояли такі складні й відповідальні завдання. У зв язку з окупацією ворогом території україни на схід було евакуйовано наукові установи, вищі та середні навчальні заклади, культурно - освітні установи.
У галичині було заборонено всі українські організації, встановлено ретельний контроль за діяльністю засобів масової інформації, нагляд за діячами літератури і мистецтва. Величезних масштабів набуло пограбування окупантами мистецьких та історичних цінностей українського народу, відчутних втрат зазнали історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. На базі промислових підприємств продовжували працювати інститут електрозварювання у нижньому тагілі, інститут енергетики — у копейську (челябінська обл. Патоном, досяг вагомих результатів у зварюванні корпусів танків т - 34, упроваджував цю технологію безпосередньо на 10 танкових заводах і 6 заводах, що виготовляли авіабомби.
Важливі завдання постали перед українською історичною наукою, яка була покликана роз яснювати високі цілі визвольної війни, розкривати перед широкими масами героїчне минуле народу, його самовіддану боротьбу проти загарбників у різні періоди історії. За час евакуації було видано перший том чотиритомного підручника історія україни для вузів, що охоплював період з найдавніших часів до 1654 p науково - популярний нарис історії україни, перший том наукових записок інституту історії і археології україни ан урср. Поновив роботу у кзил - орді (казахстан) університет, що утворився з об єднаних в один київського та харківського університетів, одеський перебував у байрам - алі (туркменія), харківський хіміко - технологічний — у чугчику (узбекистан), київський індустріальний — у ташкенті, миколаївський суднобудівний — у пржевальську.
У тилу працювали школи й класи з українською мовою навчання, зокрема в саратовській області — зо українських шкіл і класів, у свердловській — 18, у новосибірській — 11. Десятки українських театральних колективів, ансамблів, артистичних бригад несли своє мистецтво фронтовикам, надихаючи їх на боротьбу за свободу і незалежність батьківщини.
Усього театри україни послали на фронт 108 концертних бригад, які несли воїнам українську пісню, танці, музику, їхні виступи бачили і слухали сотні тисяч бійців. Вони брали участь у створенні 500 номерів кіножурналів та близько сотні воєнних фільмів, зокрема день війни, народні месники, чорноморці, битва за кавказ та ін. За роки війни було написано близько 350 музичних творів різних жанрів, зокрема 4 симфонії, 6 опер, 11 квартетів, квінтетів і тріо, 9 камерних творів, 7 творів для фортепіано, 6 маршів, 7 кантат і великих вокальних творів, понад 130 пісень, романсів та ін. Під час німецької окупації україни українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної і творчої інтелігенції, музейні цінності 1 тощо в обов язковому порядку мали бути евакуйовані на схід. У своїх творах письменники звеличували героїзм тих, хто боровся проти ворога на фронтах, самовіддану працю трудівників тилу, викривали людиноненависницьку ідеологію нацизму.
Незважаючи на евакуацію українських кіностудій до середньої азії, працювали над створенням художніх і хронікально - документальних фільмів кіно - митці україни.
Отже, українські науковці, освітяни, письменники, художники, композитори, як і інші верстви суспільства, своєю самовідданою працею доклали значних зусиль у боротьбу проти нацизму.
Вона розгорнула у києві разом з іншими учасниками організації оун широку діяльність, проповідуючи ідею українського націоналізму, необхідність згуртування націй для побудови власної української держави.
Теліги — це поезія мужності й героїзму, ніжності й жіночності, протест проти байдужості й сірості, прагнення повноти життя, творчості, боротьби за долю своєї вітчизни.
Чому ми святкуючи визволення наших міст і сіл від німецьких загарбників забуваємо що ці населені пункти після того попали під тоталітарний режим імперії зла, що проводила політику етноциду знищуючи українців. Потрібно підкреслити, що залежно від відповіді на ці питання залежить наше ставлення до багатьох інших процесів, зокрема тих, які безпосередньо повязані з процесом сучасного державотворення. Безумовно існував і третій шлях - вони мали можливість воювати на два фронти у складі української повстанської армії, яка хоча і не мала достатніх сил, але боролася на два фронти.
Нам (галичанам) властива яскраво виражена індивідуальність, особливо у веденні господарства, і ми ментально не могли сприйняти ідеї колективізації в сільському господарстві. Тож немає нічого дивного що галичани не сприйняли насильнецьке руйнування їхнього віковічного укладу життя, вкрай вороже ставились до московсько - більшовицької адміністрації. Більшовицька москва не могла змиритись з тим що на невеликому клаптику території зароджується незалежна українська держава, яка притягає погляди десятків міліонів поневолених українців з ссср, польщі та румунії. Польща боялась що волелюбний дух перенесеться на східну сторону карпат і вона втратить окуповані західноукраїнські землі, тому хотіла мати кордон з традиційним другом - угорщиною, яка після захоплення значної частини українського закарпаття хотіла проковтнути його повністю. Багато років нам пропонувалась думка, що разом з братнім російським народом українці вели велику вітчизняну війну проти німецько - фашиських загарбників. Навіть щоденник довженка друкувався з цензурними вирізками, де більшовики подавались як справедливі вояки проти гітлерівських головорізів та їхніх спільників українсько - німецьких буржуазних націоналістів. Тепер, коли результати війни відомі, ці далекі роки сприймаються інакше, тоді люди були в воєнному становищі і мусіли діяти спираючись тільки на власні сили.
Визволителі розпочали свою діяльність з ліквідації всіх ознак громадянського суспільства, зокрема, політичних партій та культурно - освітніх організацій, масових репресій та примусової депортації населення у східні райони російської імперії. Вже 5 грудня 39 рада народних комісарів прийняла постанову про насильницьку депортацію із західних областей україни та білорусії, а 29 грудня затвердила інструкцію про депортацію, розроблену наркомом внутрішніх справ лаврентієм берією. Рада народних комісарів ссср ухвалила постанову за №289 - 127 під грифом совершенно секретно про виселення з районів західної україни і західної білорусії. За цією постановою вивозились в основному члени сімей запроторених у табори і вязниці колишніх військовополонених, чиновників держдепартаменту, членів оун, колишніх січових стрільців і біженців з центральних районів польщі. Як свідчать архівні матеріали, до початку війни з німеччиною із західних областей україни та білорусії було депортовано 318 800 сімей або 1 173 170 чоловік. Надзвичайно жорстоко обходилися з тими, що повіривши в фарисейські заклики і цілими родинами переходили кордон щоб потрапити в радянський рай, на визволені території. Львівську богословську академію, львівську перемиську і станіславську єпархіальні духовні семінарії, заборонили всі чернечі чини, українські греко - католицькі друкарні, знищивши підготовлені до друку журнали богословіє та газету нива. Київський обком кп(б)у, наприклад, повідомляв, що 1947 року в усі райони області направлено 10 000 примірників проекту листа до сталіна від колгоспників. Сталінське керівництво визначало надмірні норми поставок, а якщо ці норми не виконувались то колгоспників звинувачували в тому, що вони піддалися ворожій пропаганді і почали проявляти дрібнобуржуазні настрої. Радянська історіографія зображала визволителів безкорисливими, кваліфікованими спеціалістами, які, керуючись інтернаціональним обовязком, їхали на західно - українські землі, щоб ощасливити експлуатований капіталізмом тутешній народ, налагодити промисловість, поставити на нові рейки сільське господарство. Вони ставали своїми людьми - керівниками культурно - освітніх закладів, шкіл, сексотами, обліковцями, міліціонерами, організаторами розподілу панського майна. Становище змінилося після визволення українських земель від німецько - фашиських загарбників, тобто після реокупації українських земель большевицькими силами.
Тоді основний удар було спрямовано проти єдиного окупанта, бо українські повстанці присягались боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути українську самостійну соборну державу.
Для координації боротьби проти московських більшовиків 21 - 22 листопада 1943 відбулася перша конференція поневолених народів східної європи і азії, на яких були присутні представники від 13 народів. Тепер відомо, що їх діяльність не обмежувалась тільки західноукраїнськими землями, а велась далеко від збруча, в східних та південних областях україни.
історія спростувала твердження про те що українські повстанці виконували завдання німецьких окупантів, і тепер всім відомо, що упа боролась проти німецьких і проти більшовицьких окупантів за національну незалежність. З осені 1942 року упа була фактично єдиною силою, яка захищала українське населення від німецьких окупантів і розбійницько - мародерських більшовицьких формувань, які діяли на території рівненської області. По сообщению сабурова в лесах полесья, в районах пинск, шумськ, мизоч имеютса большиє группы украинских националистов под руководством лица, законспирированого под кличкой тарас бульба. Для перекручування ідей і боротьби з формуваннями упа створено з числа карних злочинців особиє партизанскиє отряды - медведева, федорова, куманька, гудзенка, чернова. Керівництво цшпр срср видало наказ передислокувати свої партизанські загони з території росії, білорусії на територію україни з метою разложения националистических формирований противника на територии усср для компрометації і фізичного знищеня військових з єднань упа розробляється цілий арсенал спецзаходів. Анісімов надіслали у штаби партизанських загонів директиву за №3762 сс, де конкретно ставились завдання, як викривати загони упа, засилати в ці формування свою агентуру, розкривати явки і паролі, методи вербування в організацію та ін. Коли ж фронт перемістився на територію західної україни, більшість більшовицьких партизанських загонів підпорядкувались нквс і бойові дії між упа і формуваннями нквс, з того часу, переросли в справжні баталії. У відповідь на криваві репресії колишніх ковпаківських, сабуровських, медведєвських, шукаєвских партизан, що почали діяти під орудою нквс, а також численних спецбоївок нквс, українська молодь масово встурала в упа та окремі підпільні групи спротиву червоним окупантам. У меня сидит 13 - летний мальчик, он вредней чем целий кущ, - заявив на обласній нараді представник цк кп(б)у в магерівському районі львівської області русанов. Керівництво місцевих партійних органів змушене було визнати, що основна маса населення підтримує національно визвольну боротьбу, співчуває повстанському руху.
Великого розголосу набув бій між сотнями упа і військами нквс на околиці сіл васючин, довге і конюшки рогатинського району станіславської області в серпні 1944. Вдале маневрування повстанських груп, що призводило до успішних операцій проти військ нквс і нкдб, змусило противника змінювати тактику своєї боротьби.
Сім ї у складі яких є оунівці, що перебували на нелегальному становищі, або тих, що займалися бандитизмом, а також сім ї засуджених оунівців, взяти на облік і виселити до тилових областей союзу.
З осені 1944 по 1951 згідно з даними каральних органів, у безлюдні і малолюдні райони півночі, казахстану, сибіру і далекого сходу було депортовано 65 901 родин(203 662 чоловік), посібників оун - упа. За неповними даними з 1939 по 1955 із західноукраїнських земель у східні райони московської імперії було вивезено 2 196 170 чоловік, ябо 20, 5 % від всього населення. На нараді партійно - енкаведиської верхівки, що відбулась 10 січня 1945 року під керівництвом секретаря львівського обкому партії грушецького, секретар жовківського рк кп(б)у бичков, харакеризуючи стан підпілля, відзначив. Тільки в складі німецьких збройних сил могло постати регулярне, добре вишколене і озброєне українське зєднання, яке при сприятливій для нас ситуації могло стати зародком української національної армії, без якої не могла б існувати українська держава; можна було мати деяку надію що цією сприятливою ситуацією буде хаос, що постане на українських землях після програної німцями війни.
Більшовики після визволення українських міст і сіл мстили українцям, що вони вижили під німецькою окупацією і посилали їх беззбройними на передову лінію на вірну смерть. Після визволення в україні (див вище) був штучно організований голод; в західноукраїнських землях ще 7 - 8 років продовжувалась національно визвольна боротьба; наприкінці 50 - тих почалась суцільна русифікація; сталінські концтабори, людей насильно висилали в сибір, казахстан, далекий схід; ще не закінчилась війна, а батько сталін дав наказ будувати концтабори, загалом на 1 000 000 осіб. Хрущов у своїй доповіді на xx з їзді кпрс, говорячи про виселення цілих народів, зауважував, що українці уникли цієї долі лише тому, що їх було надто багато.
Коментарі
Дописати коментар