французька революція хронологічна таблиця
Олександр блок біографія скорочено олександр блок біографія скорочено українською мовою поета, класика російської літератури 19 - 20 століть викладена в цій статті. Олександр блок біографія коротко олександр олександрович блок народився 16 (28) листопада 1880 року в санкт - петербурзі в висококультурній сім’ї (батько — професор, мати — письменниця). Олександр островський хронологія олександр миколайович островський — російський драматург, творчість якого стало найважливішим етапом розвитку російського національного театру 31 березня 1823 — островський народився в замоскворіччі, в самому центрі. Тоді у франції правив людовик xvi, і невипадково його настільною книгою була історія карла i англійського — він не хотів повторити цей досвід, щоб не зійти на ешафот. Провінції скасували, на їх місці з явились вісімдесят з гаком департаментів, більш - менш рівних за кількістю населення, назви провінцій пішли в минуле, і департаментам дали назви за географічними прив язками.
Зрозуміло, що реалізувати це за рік, за два чи за десять нереально, але шлях, визначений для цього, з явився в роки французької революції — це початкова школа та середня школа. Це є у спогадах від xvii століття, коли один французький драматург писав, що він, як московит, не розуміє ні слова з того, що йому говорять на вулицях. і в англії була нація, і було поняття французької нації, але нація в сучасному сенсі слова, з націоналізмом, з шовінізмом — це, звичайно, творіння французької революції. Потім за наполеона (наполеон, звичайно, частина революції) з явилась ідея про те, що держава призначає посадових осіб, префектів — це все дожило до сьогодні, — щоб контролювати те, що відбувається на місцях. Жодна європейська країна цього не проголошувала, незрозуміло, чи може якась країна взагалі цього домогтись, оскільки завжди існуватиме боротьба між людьми.
Маршал ней — син бондаря, маршал мюрат — син шинкаря, але нікого це не хвилювало — ні походження не грало ролі, ні багатство, призначали за талантом — в ідеалі, звичайно. Потім франція приблизно за століття вибудує спеціальну систему під це, і сьогодні, щоб зайняти багато державних посад аж до шкільного вчителя, потрібно пройти конкурс, скласти іспити.
У 1792 році починається війна, франція сама її починає, ніхто, звичайно, не міг собі уявити, що війна триватиме двадцять з гаком років, до 1815 року, — сучасники іноді називали її тридцятирічною війною. Свобода, рівність усіх перед законом, презумпція невинуватості, закон єдиний для всіх, народний суверенітет, всі повинні обиратись — це залишається базою і європейської політичної моделі, і американської політичної моделі, і звідти вже поширюється на весь світ. Якщо взяти ідейні течії, які задавали координатну сітку для подій у європі і в усьому світі в xix - xx століттях — лібералізм, соціалізм, консерватизм, комунізм, що завгодно, — всі шукають і знаходять собі попередників саме в роки французької революції, всі ведуть свої витоки саме звідти.
Невизнання законодавчих прав уцр, повноваження генерального секретаріату поширювалися лише на 5 губерній (без півдня і сходу), з 14 членів гс затверджувалися лише 9. Оприлюднення основних принципів політики уцр (скасування поміщицького землеволодіння, запровадження 8 - годинного робочого дня, скликання українських установчих зборів). Третій стан (буржуазія, інтелігенція) не погодився на становий принцип під час голосування, коли кожен стан мав один голос, а отже дворянство і духовенство завжди мали два голоси проти одного. Владу захопила велика буржуазія (банкіри, відкупники податків), яка організувала свою збройну силу — національну гвардію, до складу якої приймали заможних людей. Відмова короля затвердити декларацію прав людини і громадянина, нестача продовольства в парижі призвели до того, що озброєний натовп парижан із трикольоровими прапорами революції вирушив на версаль і оточив там королівський палац. Війни франції — революційні, справедливі (до наполеонівських війн), оскільки франція боролася проти монархічної контрреволюції за визволення від феодально - абсолютистського гноблення та за свою національну незалежність. У той час стало відомо про листи людовика xvi, у яких він просив допомоги в короля пруссії, а також про повідомлення його дружини марії — антуанетти братові (австрійському монархові) про плани французького командування. Посилив напруженість маніфест, виданий командувачем австро - прусських військ герцогом брауншвейзьким, де звучали погрози вщент зруйнувати париж і розправитися з усіма непокірними за порушення недоторканності короля. їх так називали, бо у залі засідань вони розташовувалися на верхніх лавах, звідси їх прізвисько “монтань” — “гора”); у верхніх лавах були найрішучіші представники революційної буржуазії (їх називали “горою”). За його негайну страту проголосувало 366 депутатів із 721, 321 депутат висловився за тюремне ув’язнення, 34 депутати виступили за смертну кару з відстроченням. Биография пастернака по датам включает в себя данные о рождении поэта, его юности, личной жизни и творческой деятельности, последних годах жизни популярного автора. 1925 - 1930 – работа над романом в стихах “спекторский”, где пастернак, ощущая тягу к эпической форме, впервые предпринимает попытку соединения в одном произведении прозы (“повесть) и поэзии (“спекторский”). Рильке; женитьба на зинаиде николаевне нейгауз; поездка в грузию, начало крепкой дружбы с грузинскими поэтами тицианом табидзе и паоло яшвили, стихи которых много переводит. 1956 – передает рукопись романа “доктор живаго” в редакции журналов “новый мир” и “знамя”, почти одновременно с этим рукопись попадает в руки миланского издателя - коммуниста дж. 1957 – рассыпан набор книги избранных стихотворений, готовившейся в гослитиздате; пастернака вызывают в цк кпсс с требованием остановить издание романа в италии, однако в ноябре роман на итальянском языке увидел свет, затем он был переведен на многие другие языки мира. 1958, 23 октября – присуждение нобелевской премии по литературе за роман “доктор живаго”; в “литературной газете” печатается письмо редколлегии “нового мира” в сопровождении редакционной статьи под заголовком “провокационная вылазка международной реакции”. Причинами революції стали глибокі суперечності між третім станом (торговці та промисловці, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими привілейованими станами — дворянством і духовенством. інтереси і завдання тих, хто складав третій стан, не в усьому збігалися, але всі вони були однаково політичне безправні та прагнули змінити існуючий порядок. Королівська влада, дворянство і духовенство чинили опір будь - яким реформам, що могли знищити цехову систему і монопольні привілеї, що надавалися обраним компаніям і власникам королівських мануфактур, послабити феодальну залежність селянства. Щоб знайти вихід зі скрутного становища, король людовік xvi був змушений скликати генеральні штати — збори представників трьох станів, які не збиралися впродовж 175 років. Депутати третього стану, обрані в генеральні штати, і деякі представники від перших двох станів проголосили себе національними зборами, а 9 липня національні збори проголосили себе установчими зборами, поставивши за мету вироблення конституції. Виробили законопроект, згідно з яким скасовувалися станові переваги, феодальні права, церковна десятина і проголошувалася рівність усіх перед законом у сплаті державних податків. Збори прийняли декларацію прав громадянина і людини, в якій проголошувалися принципи народного суверенітету, рівність усіх перед законом, право людини на безпеку й опір пригнобленню, свобода слова, друку і совісті, священне і недоторканне право приватної власності. Встановлювалася конституційна монархія, законодавча влада належала однопалатним законодавчим зборам, виконавча — монарху і міністрам, яких він призначав. Усі громадяни були поділені на активних і пасивних, тобто на тих, хто мав право обирати (власники віком від 25 років, які платили прямий податок), і тих, хто не мав цього права. Праву частину законодавчих зборів становили фельяни — великі фінансисти, торговці, землевласники, промисловці, які були заінтересовані у збереженні монархії та конституції 1791 р ліву частину складали депутати, пов язані з якобінцями.
Жирондистів (найвідоміші депутати цієї течії були обрані в департаменті жиронда, їх представляли купці, промисловці і нові землевласники) і гору (якобінців, які становили блок середньої та дрібної буржуазії, селянства і плебейства).
Коментарі
Дописати коментар