історія екології коротко
Так, аристотель описав понад 500 видів тварин і розглянув їх поведінку, наприклад, про міграцію та зимову сплячку риб, перельоти птахів, будівничу діяльність тварин, паразитизм зозулі і т. В кінці хуііі століття в зоології і ботаніці почали з’являтися елементи нового підходу до вивчення організмів – їх спосіб життя вивчали в природних умовах. В першій половині хх століття питаннями взаємовідносин живих організмів з навколишнім середовищем займалися спеціалісти в області ботаніки, зоології, ґрунтознавства, географії, палеонтології, геохімії та інші. Екологія рослин офіційно поділилась на екологію особин (аутоекологію – “аутос” – сам) і екологію угруповань (синекологію – “син” – разом) за пропозицією швейцарського ботаніка к. Розвитку популяційних досліджень суттєво сприяли потреби практики – необхідність розробки основ боротьби зі шкідниками в сільському та лісному господарствах, виснаження ряду цінних промислових тварин і т. Такий підхід дозволив ученим різних країн розраховувати максимальну біопродуктивність всієї планети, тобто той природний фонд, який знаходиться в розпорядженні людства, і максимально можливі норми видалення продукції для потреб зростаючого населення землі. Однак відомо, що значну частину цієї біомаси надає ліс, а він використовується переважно не як продукт харчування, а як паливо, застосовується в будівництві і промисловості. Біосфера постала як глобальна екосистема, стабільність і функціонування якої ґрунтується на екологічних законах забезпечення балансу речовини і енергії. Сучасна міжнародна програма досліджень “людина і біосфера” (маб) спрямована на більш глибоке вивчення основних законів взаємодії природи і суспільства. История экологии, так же как и развитие взглядов человека на природу, связанных с рациональным отношением к окружающей среде, уходят своими корнями вглубь тысячелетий. Достаточно вспомнить подсечное земледелие (вырубка лесов и использование освободившейся почвы для выращивания культурных растений), создание систем ирригации (искусственное орошение посевных площадей). Уже наскальные изображения первобытных эпох, в которых современный человек узнает силуэты знакомых животных, являются свидетельством того, что проблемы первобытных людей в своей сущности были экологическими.
Толчок самой первой в истории человечества научно - технической революции был дан неким безымянным доисторическим эйнштейном, посадившим во влажную землю первое зерно и вызвавшим этим поступком сельскохозяйственную революцию со всеми сопутствующими ей социальными потрясениями.
Это связано с тем, что она в той или иной мере затрагивает почти все сферы жизнедеятельности живых организмов (и их совокупностей) и деятельности человека. Появление в рационе современных людей таких привычных всем растений как картофель, томаты, табак, кофе, кукуруза, рис и многих других стало возможным только благодаря экспедициям знаменитых путешественников того времени – христофора колумба, васко да гама, америго веспуччи и др. Развитию экологических взглядов биологов xix века способствовали труды немецкого путешественника и географа александра гумбольдта, заложившего основы ботанической географии, в том числе ее экологического направления. Временем возникновения экологии как науки можно считать середину xix века, однако, как признанная самостоятельная научная дисциплина экология оформилась около 1900 года. Если геккеля можно считать в какой - то мере праотцом новой науки, интуитивно предвосхитившим всю значимость и глобальность экологии, то чарлз дарвин заложил ее биологический фундамент - то основание, на котором в дальнейшем росло экологическое знание.
Были сформулированы основные задачи изучения популяций и сообществ, предложены математические модели роста численности популяций и их взаимодействий, проведены лабораторные опыты по проверке этих моделей. Ее можно определить как ограниченное во времени и пространстве единство, включающее не только все обитающие в нем организмы, но и физические характеристики климата и почв, а также все взаимодействия между различными организмами и между этими организмами и физическими условиями.
Примером экосистемы может служит тропический лес в определенном месте и в конкретный момент времени, населенный тысячами видов растений, животных и микробов, живущих вместе, и связанными миллионами происходящих между ними взаимодействий. Он посвятил себя изучению процессов, протекающих в биосфере, и разработал теорию, названную им биогеохимией, которая легла в основу современного учения о биосфере.
Это связано с осознанием огромной роли экологических знаний, с пониманием того, что деятельность человека зачастую не просто наносит вред окружающей среде, но и, воздействуя на нее негативно, изменяя условия жизни людей, угрожает самому существованию человечества. Несмотря на все многообразие, в основе всех направлений современной экологии лежат фундаментальные биологические идеи об отношении живых организмов с окружающей их средой. В этом периоде накопление экологических сведений не происходило, поскольку в науке доминирующей была теологическая теория происхождения жизни и виды считались неизменными, влияние среды вообще отрицалось. Ботаническая география и зоологическая география, в рамках которых экологические сведения анализировались и на основании этого формировались экологические направления. Определились приоритетные проблемы глобального характера, такие, как изменения в озоновом слое атмосферы, повышенное накопление углекислого газа, загрязнение океана, которые не имеют политических границ, и решение которых возможно только при объединении усилий ученых многих стран. Первісна людина померла б з голоду без необхідних їй знань про поведінку й особливості дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. ) є чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Вчені сперлися на всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на ріст рослин і кінцевий урожай). Екологи привернули загальну увагу під час своїх перших спроб захистити природу, створити заповідники і національні парки для порятунку тих рослин і тварин, яким загрожувало зникнення, їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони чи правила щодо рибальства і полювання. Цей етап був порівняно короткочасним і стосувався дослідження великих груп організмів (популяцій та їх об єднань) під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних видів істот між собою - популяційна екологія (синекологія) - вчення про взаємодію популяцій між собою і найближчим довкіллям. Панують уявлення про переважання рівноваги у природі, пріоритет конкурентних відносин, прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (трави, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Вперше екологи дістали змогу виконувати теоретичне моделювання розвитку подій у живому довкіллі, робити передбачення (на жаль, надто спрощені й не досить точні). дотепер, мегаекологічний) домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про пов язаність усього з усім, необхідність одночасного і якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, як і змін природного середовища. Стає зрозумілим постійність порушення природної рівноваги, екосистеми вивчаються у їх розвитку; відмова від конкуренції, як основного фактору формування угрупувань; становлення істинного системного підходу до вивчення екологічних об’єктів. У розвинених країнах заходу слово ecology позначає саме біоекологію, до кола інтересів якої належить вивчення насамперед живих істот, а не питань економіки, виробництва і суспільства, а також умов забезпечення їх стійкого і безпечного розвитку та ін. Екологізація розумової та практичної діяльності людей помітніша в розвинених країнах, але вона охоплює порівняно швидко всю землю, що дає людству певні сподівання не лише на фізичне виживання, а й на прогрес і стійкий розвиток. Отже, на наших теренах термін екологія вдало поєднує в собі два іноземних і може застосовуватися і до біологічних досліджень, і до інженерно - технологічних чи соціально - економічних. Ми переконані в тому, що немає сенсу засмічувати рідну мову чимось на кшталт енвіронменталістика для позначення небіологічних аспектів екологічних досліджень. Первісна людина померла б від голоду без необхідних знань про особливості поведінки дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. У наукових працях учених усіх давніх цивілізацій зустрічаємо чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Геккель мав на увазі не лише поглиблення таких досліджень, а й перехід до пошуків і формулювання основних законів взаємодії живого з довкіллям, а відтак, до використання їх на практиці. Вчені використали всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на розвиток рослин і кінцевий врожай). Вперше на екологів звернули увагу у зв язку з їх спробами зберегти природу, створити захищені зони і національні парки для порятунку рослин і тварин, яким загрожувало зникнення. Завдяки підтримці журналістів і частини політиків їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони і правила щодо рибальства і полювання. Другий етап був порівняно нетривалим і стосувався дослідження великих груп організмів (популяцій та їх об єднань) під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних видів істот. Прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (зелених суходольних рослин, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Було, хоч і з запізненням, усвідомлено необхідність одночасного і якнайточнішого врахування як взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, так і змін природного середовища внаслідок розвитку сфер землі і впливу на нього людської діяльності. Необхідність такого розширення сфери екологічних досліджень розуміли й раніше окремі видатні вчені, які задовго до початку третього етапу вели дослідження на синекологічному рівні. Запровадив у вжиток поняття екосистема, узагальнивши розпочаті ще до нього поглиблені дослідження характеристик екосистем (ланцюгів живлення і пірамід мас та енергій, ролі продуцентів, консументів і редуцентів тощо). Проте для нас важливішою є та обставина, що серія грандіозних техногенних екологічних катастроф післявоєнного періоду підготувала ґрунт для належного сприйняття книг американця ю. На неї не зважали в колишньому срср, проте й на заході було чимало тих, хто зараховував екологів мало не до запеклих ворогів технічного й технологічного прогресу.
Лише кілька великих катастроф танкерів з дуже серйозними шкідливими екологічними наслідками 50 - х і початку 60 - х років минулого століття обурили громадськість розвинених країн такою мірою, що уряди вперше створили екологічні комітети або міністерства, змусили спрямувати частину бюджету на природоохоронні заходи.
Це корисно для формування виваженіших дій і поведінки людей, для глобалізації і застосування ними такого простого і важливого положення, як чисто не там, де безперервно підмітають, а там, де ніхто й ніколи не розкидає сміття. Вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства. їхні висновки нині дехто сприймає з іронією, але не варто забувати, що кожен з них мав обмежений спектр технічних можливостей — тільки технічний проґрес дав змогу робити більш правильні висновки, давати відповіді на виниклі запитання. Це період накопичення інформації про багатство тваринного та рослинного світу на нашій планеті, період відкриття нових континентів, кругосвітніх подорожей. У наукових фондах музеїв великобританії, іспанії, португалії, франції досі зберігаються експонати, зібрані натуралістами, які супроводжували мореплавців. У ній дарвін чітко вказав на роль навколишнього середовища (боротьба за існування у природі) у природному доборі як одного з основних рушійних сил еволюції. Живі організми почали вивчати у їх співвіднесеності до сукупності абіотичних факторів, з урахуванням закономірностей, що лежать в основі зв язку всього угруповання й навколишнього середовища — кругообігу речовин та перетворення енергії. Біосфера перед нами постає як глобальна система, стабільність та функціонування якої ґрунтуються на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії. — екологія як наука зайняла своє місце серед інших природничих наук, було сформульовано основні теоретичні засади науки про взаємозв язки живих організмів з навколишнім середовищем та між собою. Факторіальна екологія (вчення про фактори середовища та механізми адаптації живих істот до їх дії), демекологія (вчення про популяції), біоценологія (вчення про угруповання), екосистемологія та біогеоценологія (вчення про екосистеми та біогеоценози), біосферологія (вчення про біосферу). Крім того, нерідко трапляються спроби перенесення лабораторних результатів на об єкти в природному середовищі, при цьому цілковито іґнорується необхідність комплексного аналізу екосистеми.
Синтез нових речовин, які відсутні в природі, призвів до глобальної проблеми накопичення полімерних сполук та інших штучних, переважно синтезованих речовин. Як наслідок, з часом можуть відокремитись новітні напрями, які формуватимуть новий підхід до вивчення закономірностей існування живого на нашій планеті. Усвідомлення цього факту відігравало важливу роль у формуванні свідомості первісної людини, перетворюючись в фетишизм, тотемізмі та магію ще неолітичних культур. Пізніше, вже в епоху стародавніх рабовласницьких цивілізацій, робилися все більш наполегливі спроби доповнити релігійно - містичну картину світу його науковим осмисленням. Ретроспективні ідеї давньогрецьких й римських філософів, учених, поетів, державних діячів про людину, її життя та місце в природі і суспільстві тепер уже широко відомі. З’ясування відношення природи до життя людини становило улюблене питання, котре піддавалися особливому розгляду в роботах гіппократа та його соратників, а потім платона, ксенофонта, аристотеля, страбона та галена. Гори були вкриті лісами, які не тільки годували місцевих мешканців, а й затримували під своїм покровом дощові води, не даючи їм марно стікати по схилах у русла річок. Тому руйнування місця існування людиною уявлялося йому не як ще одне свідчення негативних наслідків нерозумної діяльності людства, а неминучого занепаду, переродження самих речей та явищ матеріального світу в порівнянні з їх початковим станом абсолютної досконалості в первинному світі ідей. Представники античного світу зазвичай цікавилися природою тільки в тому випадку, якщо в ній знаходилась людина або були помітні сліди її творчої діяльності. Ератосфен був одним з тих небагатьох античних вчених, які визнавали правдивість відомостей, які повідомляються піфеєм про його подорожі далеко на північний захід від греції в райони західних та північних земель європи.
Ойкумена, пояснював він, простягається від атлантичного океану до бенгальської затоки (який, як він думав, був східним кордоном земель, придатних для життя). В історії древньої греції та стародавнього риму відзначалися скарги греків у різні державні інстанції на забруднення вод афінського порту пірей, римлян – на засміченість тібру.
При розгляді проблеми збереження природного середовища в умовах пізнього середньовіччя викладемо основні принципи взаємодії природи й суспільства в працях англійського філософа френсіса бекона (1561 - 1626) – засновника матеріалізму та експериментальної науки.
Ставлення бекона до природи його сучасники й нащадки швидко привели у відповідність з новими ідеалами, після чого образ матері - природи поступився місцем образу природи - машини, природи - дійної корови.
Ніби обурена відведеною їй роллю невільниці, необмеженою владою свого творіння – людини, природа швидко й недвозначно показала, що терпіння її не безмежне, що вона – сувора й об’єктивна мати, яка не дозволяє безкарно своїй змужнілій дитині руйнувати той будинок, де вона народилася й виросла. Нідерландський філософ - матеріаліст барух спіноза (1632 - 1677) не міг не зобразити в своєму суперечливому трактуванні людини такої роздвоєності в уявленнях про місце та можливості людства у всесвіті. Французький філософ - матеріаліст і атеїст поль гольбах (1723 - 1789) відзначає такі уявлення про місце й можливості людства у всесвіті в більш конкретній формі. ) – англійський священик, математик – фактично був родоначальником мальтузіанской концепції майбутнього людства і, зокрема, мальтузіанських традицій, що виразилися насамперед в перенесенні акценту аналізу з питань про перспективи побудови ідеального (кращого) суспільства на питання про забезпеченість засобами існування подальшого соціального прогресу та реалізації ідеалів рівності й справедливості. Маркс мріяв про те, що одного разу настане час, коли природничі науки та науки суспільні зіллються в єдину науку про людину, а наука про людину перетвориться в науку про природу, бо її майбутність вже буде залежати від розуму й волі людей, які самі є породженням природи, всесвіту.
Коментарі
Дописати коментар