розвиток літератури в період відлиги
історико - культурні особливості регіонів україни обумовлюють потребу вивчення проблеми на регіональному рівні, з ясування загальноукраїнських рис та відмінностей, ступінь інтенсивності культурних процесів в різних регіонах україні. Задачі дослідження обумовили використання в першу чергу протоколів та стенограм засідань, загальних зібрань та звітних конференцій донецького відділення спілки письменників україни та всеукраїнських з їздів српу (фонди донецької організації спу, спу урср). Практична значимість вбачається у можливості використання результатів розвідки при створенні узагальнюючих праць, а також в просвітницько - популяризаторських цілях. В донбасі з критичною оцінкою місцевих літературних творів виступив майбутній шістдесятник, літературний критик, натоді - студент філологічного факультету і. Білоколоса стояла низка відповідних розроблених радянською тоталітарною системою заходів, які не тільки присікали можливість публікування небажаного твору та створювали навколо нього і автора певний негативний ореол, а й відбивали в останнього волю і психологічні сили для подальшого вільнодумного самовираження. Вагомою причиною, очевидно, стало і те, що письменники були виховані за принципами колективної свідомості і більшість з них цілком задовольнялася зовнішніми оцінками творів для складання власної думки про них. Слід враховувати, що в донецькому регіоні до встановлення радянської влади не існувало широкої письменницької традиції, інститут письменства формувався з 20 - х pp. інших поряд із союзного рівня (з орієнтацію на російську творчу еліту) проблемами і завданнями лібералізації турбували імпульси українського національного руху (той же є. Процеси лібералізації культурного життя відбувалися подалі від контрольованих державою офіційних творчих інституцій - на їх периферії, - в аматорських гуртках, на студентських літературних вечорах, в клубі молодого літератора тощо. В ситуації загострення відносин з владою названі офіційні письменники не наважились виступити з відкритою опозицією і намагалися вести боротьбу в рамках правил, установлених державою. Однак їхній професійній дискусії (в мовних межах офіційної десталінізації) представники влади і транслятори владного дискурсу часто протиставляли методи, що лежали в площині примусу, сили, грубості. Володін, очевидно, потребуючи саморефлексії, детально описав неприємні, сповнені приниження, моменти кількамісячного намагання потрапити до кабінету д. Процес лібералізації приніс оживлення літературної творчості, прихід в письменницькі лави молодих авторів, зародження шістдесятництва, яке, однак, не переросло у масовий національно - визвольний рух. Подальше вивчення проблеми може включати питання шляхів формування письменницької еліти донбасу, її відносини (як провінційної) із центром, владою, аналіз літературних творів донецьких письменників, їх соціальне звучання.
Коментарі
Дописати коментар