екологія живих організмів це
А вегетативним вважають розмноження, під час якого такі структури не утворюються, а для розмноження використовуються звичайні соматичні органи (у планарії або гідри — частини тіла, у морських зірок — промені тощо). Нестатеве розмноження — утворення нового організму з однієї або групи клітин вихідного материнського організму, в ході якого не утворюються статеві клітини і не відбувається статевий процес. Суттєвою перевагою нестатевого розмноження є те, що в цьому варіанті продукувати нових нащадків можуть усі особини, тоді як у випадку статевого розмноження на це здатні тільки особини жіночої статі. Крім того, розмноження є засобом збільшення кількості особин виду, що дозволяє йому зберігати сталу зону існування, а за можливості, розширювати свій ареал. Якщо статеве розмноження забезпечує високий рівень мінливості нащадків (за рахунок комбінативної мінливості), то нестатеве розмноження вимагає набагато менших витрат ресурсів організму.
Так, дерева, які були уражені захворюваннями і перебувають на межі загибелі, починають інтенсивно формувати плоди, направляючи всі залишки ресурсів на розмноження. А от у ситуації, коли організм має значні шанси на виживання (наприклад, в умовах посухи для тих самих дерев), він, навпаки, може гальмувати репродукцію (дерева скидають квітки і плоди, на які їм не вистачає вологи). Розгляньте малюнки із зображенням різних типів (статеве чи нестатеве) та способів (брунькування, поліембріонія тощо) розмноження або скористайтеся тими, що подано в електронному додатку.
Вона сформувалася лише всередині хіх століття, коли остаточно стало зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Нині перед загрозою планетної екологічної кризи виникла необхідність об’єднати зусилля науковців різних країн для проведення спільних екологічних досліджень. Так, у 1964 році було розпочато роботу за загальною міжнародною біологічною програмою, завдяки чому вдалося встановити потенційну продуктивність біосфери нашої планети та ту її частку, яку без зашкодження живій речовині землі, може використовувати людина для своїх потреб. Потрібно об’єднання зусиль екологів різних країн в справі створення біологічних основ охорони довкілля, оскільки не існує локальних екологічних катастроф. На охорону довкілля, розв’язання проблем природокористування, взаємозв’язків людського суспільства з природою спрямована також міжнародна програма людина – біосфера. її мета – розвиток екологічного мислення, тобто підпорядкування практичної діяльності людини законам природи та перебування економіки відповідно до вимог збереження стану довкілля. Лише екологізація суспільства, виховання дбайливого ставлення до природи може допомогти людині уникнути глобальної екологічної кризи, загроза якої близька сьогодні як ніколи раніше.
Методи екологічної індикації дають можливість визначити стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідношенням між собою певних (еталонних) груп видів. Він дає змогу спостерігати за функціональним (продуктивність, колообіг речовин, потік енергії) та структурними (видове різноманіття, чисельність видів тощо) змінами у певних екосистемах. Математичні моделі дають змогу прогнозувати можливі варіанти перебігу подій, виділяти окремі зв’язки, комбінувати їх (наприклад, яку кількість особин промислових тварин можна вилучати з природних популяцій, щоб не знизити їхньої густоти, передбачати спалахи чисельності шкідників, наслідки антропогенного впливу на окремі екосистеми та біосферу в цілому). Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу.
Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково - технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Об єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. З виходом екології на глобальний - біосферний рівень, унаслідок появи нових практичних потреб, обумовлених розвитком технологій, йдеться про інтеграцію та диференціацію екологічних знань. Унаслідок цих двох протилежних, але взаємообумовлених процесів ускладнюється структура екології, з являються нові підрозділи, а сама наука поширює свої межі пізнання за рамки біологічної науки.
Одні автори приділяють більше уваги загально - філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого - економічним, четверті - біоекологічній деталізації. Первісна людина померла б з голоду без необхідних їй знань про поведінку й особливості дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду взаємовідносин з довкіллям. ) є чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Період аутекології (екології особини), виявлення закономірностей у відношеннях тварин і рослин до різноманітних абіотичних факторів, внутрішніх екологічних досліджень та визначення екосистем. Вчені сперлися на всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на ріст рослин і кінцевий урожай). Протягом xix та початку xx століття розвиток спеціальних аналітичних наук сприяв накопиченню фактичних даних, без яких було б неможливим формування екології як сучасної синтетичної науки.
Екологи привернули загальну увагу під час своїх перших спроб захистити природу, створити заповідники і національні парки для порятунку тих рослин і тварин, яким загрожувало зникнення, їм таки дещо вдалося, адже з явилися не лише перші заповідники, а й закони чи правила щодо рибальства і полювання. Панують уявлення про переважання рівноваги у природі, пріоритет конкурентних відносин, прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів - продуцентів (трави, водоростей тощо) і видів - споживачів (комах, тварин, риб тощо). Вперше екологи дістали змогу виконувати теоретичне моделювання розвитку подій у живому довкіллі, робити передбачення (на жаль, надто спрощені й не досить точні). дотепер, мегаекологічний) домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про пов язаність усього з усім, необхідність одночасного і якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, як і змін природного середовища. Стає зрозумілим постійність порушення природної рівноваги, екосистеми вивчаються у їх розвитку; відмова від конкуренції, як основного фактору формування угрупувань; становлення істинного системного підходу до вивчення екологічних об єктів. Якби князівські, панські і шляхетські гони боброві давні спадкові були в іншого сусіда в маєтку, то цей власник, у чиїй землі вони будуть, не повинен сам і люди його старовинного поля доорювати до лігва так далеко, наскільки палицею можна кинути, так само сіножаті підкошувати і лози прочищати.
Цікаво, що опис природи україни, в якому викладено багато міркувань екологічного характеру, залишили після себе і француз де боплан (1600 - 1673) у праці опис україни і росіянин о. У той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, він своєчасно запропонував вчення про біосферу як про одну з оболонок землі, що визначається присутністю живої речовини.
В повоєнний період велика увага українських екологів була спрямована на вивчення техногенних і урбогенних впливів на природні екосистеми (ількун, тарабрін, кондратюк, кучерявий). Екологи україни зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обґрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на чорнобильській аес. Українським екологам завжди був притаманний інтерес до філософських проблем, що виникають при аналізі системи людина - природне середовище, - тут відомі праці борейка. Враховуючи розмаїття в україні ландшафтних зон і екосистем - морських, гірських, степових, лісових, болотних - і одночасний вплив на них сучасного антропогенного середовища - техногенного й урбогенного, виникає потреба розробки науково обґрунтованих засад соціально - екологічної політики, залучення широкого кола науковців, практиків і громадськості до її реалізації. Вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства. існує думка, що еволюційно більш молоді та прогресивні екосистеми складної організації зі значними ресурсами питомої вільної енергії мають підвищену стійкість. В епоху глобального антропогенезу особливо важливе значення отримала стійкість живих істот до різного роду хімічних речовин, які в природному середовищі відсутні. Так називають хімічні сполуки, що є прямим чи опосередкованим наслідком господарської діяльності людини та які не можуть бути використані живими організмами для отримання енергії або побудови свого тіла. На популяційному рівні адаптація проявляється у формуванні гетерогенного складу популяції та появі в них екотипів - особливих форм, що відрізняються характером пристосувань до середовища та розширюють амплітуду умов, в яких може вижити даний вид. Таким чином, біологічне різноманіття є інтегральною формою варіабельності живої матерії, формою її існування, і тому є однією з об єктивних цінностей природного середовища. Він може бути реалізований тільки системою свідомих дій та знаменує перехід від етапу стихійного до етапу самоправного розвитку соціуму, коли як кожна окрема людина, так і суспільні об єднання різних рангів аж до держави усвідомлять, що вони є частками біосфери, та беруть участь у її регулюванні. Вода, в якій розпочалося життя на землі, — це важливий екологічний фактор, що визначається її фізичними властивостями, зокрема прозорістю, щільністю, теплопровідністю і теплоємністю, а також текучістю. Переміщення теплих мас з поверхні на глибину відбувається за рахунок вертикального переміщення (вітрового, конвективного, турбулентного у прісних порівняно мілководних водоймищах), а також за рахунок глибинних течій у морських водах. Важливими фізичними властивостями води є її висока щільність, яка послаблює земне тяжіння, що дає змогу гідробіонтам мікроскопічних розмірів перебувати у зваженому стані. Більші за розміром гідробіонти для полегшення плавання знижують свою щільність, вбираючи в себе велику кількість води (медузи), жирових крапель (діатомові водорості), повітря (ламінарії і молюск наутілус), а також утворюючи різні відростки.
Водне середовище сформувало планктонні організми з характерною формою тіла, що дає можливість їм легко утримуватись на плаву або ширяти у водному просторі (медузи, лангусти, молюски). Тут повільніше розкладається органічний відпад і вода в них голуба і прозора; еутрофні (багаті на корм) — неглибокі, придонні води мають вищу температуру, ніж оліготрофні. Вуглекислий газ відіграє значну роль у забезпеченні процесу фотосинтезу водяних зелених рослин, а також формуванні вапняних утворень (раковин, панцирів) безхребетних. Наприклад, у прісних водах вища карбонатність (близько 80%), у морських — більше хлоридів (у чорному морі їх 80, 7%), а в аральському і каспійському морях, крім хлоридів (близько 60%), наявні сульфати (30%). Невеликий ставок в лісі і весь ліс, ферма і сільська місцевість, села, селища і великі міста, область в тисячі квадратних кілометрів і планета земля – це все екосистеми.
Хоча люди є частиною екосистеми, їх взаємодія з навколишнім середовищем варто розглядати як зв’язок між соціальною системою людини та іншою частиною екосистеми.
Соціальна система є центральною концепцією в екології людини, тому що його діяльність знаходиться під сильним впливом суспільства, в якому живуть люди.
Цінності і знання, які разом формують наш світогляд як особистості і суспільства, представляють те, як ми обробляємо і інтерпретуємо інформацію і втілюємо її в дії. Вчені стверджують, що успіх людства обумовлений виключно тим, що люди навчилися комунікацій і можуть знаходити спільну мову для досягнення єдиної мети.
Пшениця росте завдяки сонячним променям і поживним речовинам в грунтах; різні комахи живуть завдяки поживним речовинам, зібраним з пшениці; певні бактерії займають свою нішу в коренях, де вони насичують рослини азотом. Види також можна ідентифікувати як основних інженерів екосистем, запилювачів або видів біологічного контролю, залежно від їх унікальної ролі в оцінюваній екосистемі. До них відноситься колообіг речовин в природі, забруднення світового океану в ході діяльності людини, а також пов’язані з цим зміни в озоновому шарі і кліматі планети.
Попри те, що в одній і тій же функціональній групі можуть співіснувати різні популяції, кожен вид в цій екосистемі може мати різні функції або ролі, а один вид може виконувати більш ніж одну функцію або роль. Біотичні або живі істоти включають рослини, тварин (сюди відносяться і люди), бактерії, гриби і всі інші живі організми; абіотичні, або неживі, складові навколишнього середовища включають сонячне світло, грунт, атмосферу, клімат, поживні речовини і воду.
Всі організми, незалежно від їх розміру, виду або місця проживання, повинні взаємодіяти з іншими видами в їх “околицях” і з навколишнім середовищем, щоб вижити.
Коментарі
Дописати коментар