реферат на тему історія чорнобильської трагедії
В місті функціонували судноремонтний, чавунно - ливарний заводи, цегельня, фабрика народних промислів, річковий порт, широка мережа культурно - просвітніх закладів, медичне училище.
Сховище рідких і твердих радіоактивних відходів, відкриті розподільні пристрої, газове господарство, резервні дизель - генераторні електростанції, гідротехнічні і інші споруди.
Та біда, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року, назавжди залишиться в пам’яті людей як застереження того, що науково - технічний прогрес може приносити і гіркі плоди.
для утримання потужності реактора з нього були виведені стержні автоматичного регулювання, порушивши строгу заборону працювати на реакторі без певного запасу стержнів - поглиначів нейтронів. Пройшло понад двадцяти одного року відтоді як 26 квітня 1986 року нічна зміна на чорнобильській аес завершувала планове випробування перед зупинкою енергоблоку №4 на профілактичний ремонт. і як це не важко говорити, але ми вже порушили один з основних гуманістичних принципів і переклали відповідальність за власні гріхи на прийдешні покоління. Для запобігання поширення радіоактивності за межі зруйнованого реактора і майданчику чаес тисячі солдат, військових будівельників, дозиметристів, спеціалістів працювали в абсолютно непридатних з огляду на сьогоднішній день умовах праці. Багато вкрай небезпечних радіоактивних матеріалів, що входили до складу реактора і були викинуті з шахти реактора в момент вибуху, знаходилося поблизу зруйнованого енергоблоку.
Вже 27 листопада 1986 року, через півроку після вибуху реактора, фактично повністю зруйнований енергоблок №4 був перетворений на саркофаг, або офіційно об’єкт “укриття”. Було збудоване нове місто для працівників чаес – місто енергетиків славутич, на порядку денному стояло завершення будівництва третьої черги чаес у складі ще двох енергоблоків. Найбільш небезпечні джерела радіації були тимчасово локалізовані у сотнях так званих могильників, а фахівці вже почали проектувати величезний за своїми масштабами комплекс виробництв під кодовою назвою “вектор” для цілеспрямованого і остаточного закінчення ліквідації технічних наслідків аварії впродовж п’яти років. Спеціалісти з усіх куточків радянського союзу розгорнули безпрецедентні наукові дослідження на чаес, об’єкті “укриття”, практично на всій території зони відчуження. Суспільство, виховане на прикладах самопожертвування і принципах верховенства державної власності над життям окремої людини всіляко підтримувало героїв - чорнобильців. Були прийняті закони, які хоча і були спрямовані виключно на соціальний захист населення, але по суті означали капітуляцію держави в боротьбі з наслідками катастрофи, бо узаконили спосіб життя в умовах радіаційної небезпеки практично всієї нації. Радість першим успіхам, а в усьому, що завдавало клопоту, продовжували звинувачувати радянський союз, соціалістичну систему, відсутність кадрів і технологій в україні, мовляв все це залишилося в росії. Прийшло розуміння, що україна залишилася сам на сам з усім спектром чорнобильських проблем – від фінансування соціального захисту постраждалих до підбору рішучих і енергійних керівників, здатних приймати стратегічні, але непопулярні сьогодні рішення в ім’я дійсного подолання наслідків аварії, доки вона не перетворилася в катастрофу.
і радіоактивне забруднення мільйонів гектарів родючих земель і лісів, і примусове відселення десятків тисяч людей, і продовження експлуатації чаес, - все це лягло на плечі новостворених органів державного управління молодої держави.
Науковці та інженери всього світу сприймали існування об’єкту “укриття” як виклик, як можливість демонстрації сучасних технологій для остаточної ліквідації небезпеки для сучасного покоління і прийдешніх поколінь. Наприкінці 1996 року уряд україни визначив, що мету потрібно досягнути протягом життя одного покоління шляхом вилучення з об’єкту “укриття” залишків пошкодженого ядерного палива колишнього реактору №4 чаес. Здавалося, що вже у 2005 році буде значною мірою гарантована екологічна безпека “укриття” і будуть створені умови для вилучення всіх небезпечних радіоактивних матеріалів із саркофагу для майбутньої їх надійної ізоляції в спеціальних сховищах. Але атомні електростанції, в тому числі два енергоблоки чаес, продовжували працювати на повну потужність, виробляючи майже половину всієї електричної енергії в державі, бо отримували ядерне паливо з росії безкоштовно. Справа в тому, що сша відповідно до програми американських сенаторів нанна і луггара зобов’язалися компенсувати вартість ядерного палива для українських аес в обмін на ядерне роззброєння україни.
Україна не набула економічної незалежності і власними силами не могла навіть добудувати ті енергоблоки на хмельницькій і рівненській аес, які були вже майже готові до пуску.
Наприкінці цього періоду з’явилися перші ознаки того, що суспільство (чи влада) перестали сприймати подолання наслідків аварії як процес, що коли - небудь закінчиться. В зоні відчуження було ліквідоване науково - виробниче об’єднання “прип’ять” і замість нього створили півтора десятки підприємств для обслуговування утримання зони.
Почав катастрофічно відчуватися брак професійних кадрів як в органах державного управління, так і в інженерно - технологічній сфері поводження з радіоактивно забрудненими матеріалами.
Чи здолали б наслідки війни, якби після закінчення великої вітчизняної війни замість відбудови промисловості, зруйнованих міст і доріг всі державні кошти витрачали на допомогу сім’ям загиблих. Міністерство охорони здоров я у квітні 1995 року дало інформацію, що в україні внаслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак, серцеві недуги.
Місто чорнобиль було засноване за три сторіччя перед тим, як колумб відкрив америку, задовго перед тим, як доба ренесансу та реформації змінила обличчя європи, за п’ятсот років перед тим, як петро перший створив російську імперію. Як і було передбачено, реактор автоматично вимкнувся і аварійна охолоджувальна система почала подавати воду, щоб тепло від розпаду радіоактивного матеріалу не розтопило осердя. Частина радіоактивного матеріалу поширилася за межі реактора, а в допоміжну будівлю, де містилися контейнери для зберігання води, було запомповано тисячі галонів радіоактивної води.
Внаслідок збігу цілого ряду обставин, починаючи з 1 години 24 хвилини 26 квітня, відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора та будівлі 4 - го блока і викиду великої кількості радіоактивних речовин у довкілля. Це рівнозначно наслідкам вибуху більш як 500 атомних бомб, подібних до тих, які скинуті в 1945 році американськими збройними силами на японське місто хіросіму.
Значного забруднення зазнали водні джерела, особливо річки, що протікають неподалік від чаес і київське водосховище, а також водозбірні площі басейнів рік дніпро і прип’ять. Сліди радіоактивності відразу після аварії були виявлені в усіх водосховищах дніпровського каскаду, водою яких користуються понад 30 мільйонів жителів в україні. Км у 74 районах 12 областей (київська, житомирська, чернігівська, рівненська, вінницька, черкаська, хмельницька, івано - франківська, волинська, чернівецька, сумська, тернопільська). Першими в боротьбу з вогнем включилися воєнізовані пожежні частини міст чорнобиля і прип’яті, а також києва й інших населених пунктів київщини, особливо міста білої церкви.
Понад годину в умовах потужного іонізуючого випромінювання, в токсичній задимленій атмосфері на висоті від 12 до 70 метрів, при постійній загрозі зрушення конструкції тривав двобій людей з вогнем. Разом з тим стало ясно, що пожежна техніка була погано захищена від проникнення радіоактивного пилу в кабіни машин, мала невеликий коефіцієнт захисту від іонізуючого випромінювання, через недосконалість конструктивних рішень була ускладнена її дезактивація. Пожежники не мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої індивідуального дозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання. Розчищенням підходів до зруйнованого реактора, прибиранням викинутих вибухом ядерного палива, уламків паливних шматків, графітової кладки та елементів конструкцій зайнялися підрозділи збройних сил колишнього срср, ряду міністерств і відомств. У 1986 - 1987 роках силами ліквідаторів, працівників більш як 40 міністерств і відомств з україни, росії та інших республік колишнього радянського союзу було виконано величезні обсяги робіт. Чорнобильська трагедія заподіяла багато лиха україні, сюди можна віднести й виведені з сільськогосподарського обігу родючі колись українські землі, і покинуті міста та села, і величезні кошти, витрачені на спорудження “саркофага” і багато чого іншого. Але найдошкульнішого удару аварія завдала по здоров’ю українців, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті, це стосується не тільки наших сучасників, але й багатьох (може й багатьох десятків) прийдешніх поколінь. Медичні проблеми післячорнобильського періоду не мають аналогів і відрізняються від інших відомих у світі випадків масового опромінення людей (японія, сша, росія) кількістю постраждалих контингентів, складністю джерел опромінення і наявністю комплексу негативних супутніх аварії факторів нерадіаційного походження. За інформаційними матеріалами 1986 р 238 осіб захворіло гострою променевою хворобою, з них 29 померло в перші місяці після аварії, близько 2000 осіб зазнало місцевих променевих уражень, змушені були евакуюватися близько 91000 осіб із міст прип’ять, чорнобиль і сільських населених пунктів 30 - км зони.
Починаючи з перших днів аварії і до цього часу, здійснюється моніторинг стану здоров’я різних груп, постраждалих внаслідок аварії, і в першу чергу, досліджувалась функція щитовидної залози у дітей. Одержані дані свідчать, що на даний момент такі можливі прояви пострадіаційного впливу на щитовидну залозу, як збільшення захворюваності гіпотиреозом, аутоімунним тиреоідитом поки що себе не проявили, їх частота не виходить за межі відповідних показників в загальній популяції. Аналіз випадків раку щитовидної залози у дітей і підлітків україни, прооперованих у віці не старше 18 років, показав, що за 5 років до аварії в цій віковій групі зафіксовано 59 випадків раку щитовидної залози, а за період 1986 - 1994 рр. Що стосується реалізації інших очікуваних ефектів (збільшення частоти онкопатології системи кровотворення, загальне зростання частоти захворювань онкологічного профілю), то сьогодні наука україни не має достовірних даних, які могли б підтвердити їх. Разом з тим, вивчення медичних наслідків аварії на чаес показало, що виявлено ряд негативних змін в стані здоров’я різних груп опромінених людей, які не були передбачені. Дітей у віці до 15 років, евакуйованих із забруднених радіонуклідами територій (зрт), в 1999 році здоровими визнано 23, 7%; тих, хто проживає на забруднених територіях – 24, 64%. В структурі захворюваності провідне місце займають хвороби органів дихання, травлення, нервової системи, хвороби крові і системи кровообігу, вроджені аномалії, злоякісні новоутворення. При цьому слід відмітити, що захворюваність злоякісними новоутвореннями, вродженими аномаліями, хворобами крові і системи кровообігу перевищує відповідні показники в цілому по україні. Респіраторний синдром, порушення діяльності шлунково - кишкового тракту, функціональні розлади серцево - судинної та вегетативної нервової системи, комплексні та якісні зміни складу периферичної крові. Найбільшу стурбованість викликає стан здоров’я дітей, які народилися від постраждалих батьків, і особливо від осіб, які брали участь у ліквідації аварії. Серед аномалій розвитку на першому місці за частотою знаходяться вади кістково - м’язової, а потім серцево - судинної, статевої, нервової і системи травлення. Забезпечення зменшення дози зовнішнього і, головним чином, внутрішнього опромінення від радіоактивно забрудненої сільськогосподарської продукції місцевого виробництва, її споживання формує 75 - 95 процентів загальної дози.
Для істотного зменшення опромінення необхідне здійснення широкого комплексу захисних заходів, спрямованих на зниження рівня забруднення, що гарантуватиме неперевищення загальної дози опромінення 0, 1 бера на рік. У населених пунктах, де зовнішнє опромінення помітно впливає на сумарну дозу, необхідно провести дезактиваційні роботи, які мають не лише зменшити дози опромінення від зовнішніх джерел, але й сприяти поліпшенню соціально - психологічного стану населення. У наступний період потрібно провести перевірку щитовидної залози та системи крові на всій території україни для виявлення можливих захворювань вже на ранніх стадіях і попередження їх розвитку.
Одним із шляхів істотного поліпшення профілактики захворювань повинно стати виробництво продуктів харчування, збагачених радіопротекторами, імуномодуляторами та речовинами, здатними зменшувати вміст радіонуклідів в організмі людини.
Необхідне уточнення структури забруднення територій з метою виявлення аномалій і удосконалення карт їх забруднення стронцієм - 90, плутонієм та америцієм. Велике значення має створення дозиметричної, радіометричної та спеціальної апаратури для забезпечення чутливою вимірювальною апаратурою контрольних, наглядових та дослідницьких робіт. Для управління та контролю за радіаційним станом виконання робіт по ліквідації аварії необхідно розробити й втілити автоматичну систему інформування та управління, розраховану на всі області україни.
Невід’ємну частину реабілітаційно - захисних заходів становить розвиток культури та освіти у постраждалих районах, припинення деструкції комплексу традиційної народної культури полісся. Отже, є необхідність на конкурсній основі розробити проект, який дозволив би повністю ліквідувати ядерну та радіаційну небезпеку цього об’єкта для україни та інших країн. Необхідно завершити роботу проектів, на конкурсній основі вирішити питання про головну підрядну організацію та розпочати роботи по переробці та локалізації відходів. Створене у результаті унікальної надзвичайної ситуації, міністерство має певні особливості, які вирізняють його з - поміж інших державних управлінських структур. Радіаційного захисту населення; інвестицій, ресурсів та переселення; по дезактивації та поводженню з радіоактивними відходами; агропромислового комплексу та продовольства; медично - санітарного забезпечення. Науково - виробниче об’єднання “прип’ять”, чорнобильське будівельно - монтажне управління, два спеціалізовані підприємства по роботі з забрудненими лісами, об’єднання “радон”, науково - технічний центр “комплекс поводження з радіоактивними відходами”, розташований у м. На базі одного з підрозділів колишнього нво “прип’ять” створено державне підприємство – агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку (чорнобильінтерінформ). Дехто зробив чорнобильську тему картою у політичній грі, а в деяких колах, керуючись суб’єктивними інтересами і розрахунками, намагаються применшити значення катастрофи чи навіть піддати її забуттю. Майбутнє підкоряється людині тоді, коли вона здатна глибоко і всебічно осмислювати минуле і, максимально мобілізуючи творчий потенціал, вміти отримувати уроки з допущених помилок і прорахунків, шукати нових засобів вирішення завдань. З цього погляду чорнобильська катастрофа, котра застала нас зненацька, виявивши нашу низьку готовність до екстремальних ситуацій, поки що мало чого нас навчила. На багатьох напрямках роботи щодо подолання її наслідків маємо проблеми, породжені як зміною соціально - економічної ситуації, так і вічними нашими вадами – безгосподарністю, користолюбством, нездатністю до конструктивної самокритики.
Чорнобильська катастрофа трапилась в період, коли намітився злам тоталітарної системи колишнього радянського суспільства, оголивши принципові моменти дисгармонії в його соціальній, технічній і моральній культурі. Вона знову і знову примушує замислитися на тим, що науково - технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає (й дозволяє) знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямо пов’язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, які об’єднують людей. Потім певний сплеск можемо спостерігати 2004 - го року, коли європейський банк реконструкції і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в дію нового саркофага для чаес. Хочеться відзначити, що до 1991 - го року про катастрофу було вкрай мало згадок, оскільки срср не хотів надавати повну та чесну інформацію як своїм громадянам, так і міжнародній спільноті. Окрім того у публікаціях радянських часів уся відповідальність перекладалась на недолугий персонал, який начебто систематично порушував правила безпеки.
Тому журналісти не могли собі дозволити будь яку критику в її сторону, а, значить, ухилялися від висвітлення істинних причин виходу з ладу 4 - го енергоблоку, таких як неправильне проектування самої споруди, помилки ще при будівництві, тиск на персонал з вимогами підвищити виробництво до критичної відмітки.
і навіть у випадках, коли журналісти йдуть проти влади, висвітлюють начебто чесно причини – факти часто перекручуються задля створення так званої сенсації. Використання саме цього терміну можна пояснити в тих публікаціях, де вже використовувався інший, більш точний термін катастрофа задля уникнення тавтології, але не в даному випадку.
Якщо прогнозований дефіцит електроенергії ще можна буде погасити за рахунок режиму економії, реконструкції теплових електростанцій, то як бути із питанням працевлаштування і компенсацій. До того ж ми знаємо, що за радянський період трагедію показували як ту, що вразила весь срср, і не бралися до уваги конкретно негаразди україни (урср). У замітці чорнобильську аес закрито від 16 грудня 2000 року (наступного дня від попередньої) також торкаються економічного боку питань, але при цьому абсолютно не чіпають екологічний. З одного боку автор має рацію – наскільки нам тепер, 8 років потому, відомо, країни, які вимагали закриття станції так і не виконали своїх зобов’язань – не надали кошти на будівництво інших, екологічно - безпечних станцій, що покрили б витрати електроенергії. Закриття чаес – це аварійний захист планети – стаття учасника ліквідації наслідків аварії на чаес, а точніше не стаття, а уривки з його книги атомний синдром чорнобиля. Та, пам’ятаю, пройшло лише кілька тижнів з того жахливого атомного самоудару не тільки по начинці четвертого блока, але й по начинці нашого мозку, як самодіяльні, і перш за все, відомчі цензори знову взялися за старе.
Чи не тому тоді, у перший рік постчоннобильських публікацій, читачі так і не дізнались про моральних уродів різного роду, котрі хотіли нагріти руки на загальнонародній біді. Автор розповідає про те, що в україні і світі протягом усього часу існування укриття продовжуються наукові дослідження та дискусії навколо ядерної, радіаційної, загальнотехнічної та пожежної небезпеки саркофага, шляхів вирішення проблем, які він породив. Дискусії йдуть паралельно з офіційно проголошеним, за активної участі міжнародних фахових структур, курсом на перетворення цього специфічного об’єкта на екологічно безпечну систему.
Автор аналізує, знову ж таки, не тільки проблеми з точки зору екології, а і з точки зору економіки, а саме – чи необхідне спорудження нового об’єкту над четвертим енергоблоком. Спорудження в радіаційно - небезпечних умовах нового безпечного конфайнменту (нбк) у вигляді металевої арки… не є достатньо обґрунтованим і не вирішує проблем перетворення об’єкта укриття на екологічно - безпечну систему, а стане лише довготривалим фінансовим тягарем для україни на час існування арки, тобто на 100 - 300 років (із протоколу засідання 7. Це означає і далі нарощувати армію новітніх чорнобильських ліквідаторів і тягнути з бюджету непомірні кошти на обслуговування ще одного ядерного монстра. Газета, заснована 15 березня 1988 року під назвою вісник чорнобиля має за мету інформування населення про проблеми ліквідаторів аварії на чорнобильській аес та постраждалих від неї. Новий конфаймент захищатиме об’єкт укриття від подальшого руйнування під дією погодних умов, забезпечуватиме захист довкілля у разі випадкового вивільнення радіоактивного пилу через руйнування існуючих нестійких конструкцій. Від імені міської влади хочу подякувати вам за сміливість, яку, за покликом серця і велінням часу, ви продемонстрували, рятуючи увесь світ від атомної чуми.
У той же час ці фахівці чомусь забувають розповідати людям про те, що дотепер не знайдене рішення проблеми ядерних відходів, для поховання яких немає надійних технологій у жодній країні світу.
Наш запорізький регіон також знаходиться у зоні небезпеки, адже на його території перебуває сховище відпрацьованого ядерного палива запорізької атомної станції.
Коментарі
Дописати коментар