екологія мови есе

екологія мови есе

Ось почекайте, вгамуємо національні меншини, почекайте, піднімемо економіку, почекайте, закінчиться ато… минають десятиліття, а все змінюється на краще для будь - якої мови, крім української. Пропонуємо вашій увазі публікацію 1987 року, де відомий письменник і перекладач дмитро чередниченко ставить запитання, відповідей на які ми не спромоглися дати ще й донині. Так до самого києва слухали вони шевченкове слово в оригіналі… цієї весни секретар оренбурзького райкому партії в розмові зі мною обурювався, чому на оренбуржя не привозять “кобзарів”, книжок, альбомів та фільмів про шевченка, українських видань. А почитайте написи на учнівських та допоміжних зошитах, щоденниках, блокнотах, ранцях, папках для зошитів, фарбах, олівцях, альбомах, календарях, календариках, іграх, вікторинах, об’явах, почасти й стіннівках – на всьому, що оточує школяра. Народна пісня під орудою хормейстера - подвижника леопольда ященка упродовж багатьох років не може знайти притулку в обширах столиці, а тим часом афіші закликають молодь на ошалілий “брейк - данс”. Той самий брейк не сходить з уст комсомольських працівників, заклопотаних улаштуванням розваг на західний копил, тоді як про популяризацію народної пісні, народного мистецтва, історії народу, його мови ті самі комсомольські діячі мовчать, набравши у рот води.

Тільки тоді, коли будемо дбати про розквіт рідної мови, рідної літератури, рідної культури – станемо гідні того, щоб братні народи, народи світу прагли до щирого міжнаціонального спілкування з нами.

Тим прикріше бачити оте огидне браконьєрство культури, отой національний нігілізм, коли відчуваєш, скільки людей з інших народів тягнуться до цієї, за словами горького, “прекрасної української мови”. На літературних зустрічах литовці просять читати вірші українською, молоді естонці, таджики, латиші, литовці вивчають українську, чеченець руслан динаєв просить надсилати українські книжки і радіє, що прочитав в оригіналі “я, богдан” п. Загребельного, тульські школярі просять у російському варіанті “барвінка” друкувати українську класику без перекладу, щоб краще відчути красу української мови.

Так само як і на україні не почуєш ні литовського, ні латиського, ні вірменського, ні узбецького радіо… коли вже не можна посилити сигнали національних радіостанцій, то треба на всесоюзному радіо виділити окрему програму мовами народів срср, яку могли б почути в будь - якому куточку нашої країни.

Знов же – англійський, німецький, французький… ну польський був; словацьке педагогічне видавництво подарувало недавно добрий “словацько - український словник”. Але все це посібники учнівського призначення, перекладач же залишається сам на сам із проблемою тримовного перекладу через відповідні російські словники.

Філологічна редакція “радянської школи” (іноземно - українські словники – то все заслуга цього видавництва, зокрема довголітнього завідувача редакції, покійного михайла леонтійовича подвезька) – працює на потреби середньої школи.

Раціональний захід на сьогодні – створення при уре редакції словників української мови та редакції двомовних словників, про що вже давно говорилося в пресі та на всіляких форумах. Важливий тут резерв – співпраця з братніми республіками, з соціалістичними країнами… якось на засіданні комісії художнього перекладу дмитро павличко говорив. Таке становище (всього кілька десятків перекладних назв штучно заниженим тиражем на п’ятдесят мільйонів населення) не сприяє розвитку української літератури.

Допомогти людям пізнати світ і себе у світі – цього вимагає дальший духовний розвиток українського народу як одного з членів інтернаціональної єдності народів срср і як представника світової цивілізації. Назрів час, щоб вивчення літератури народів срср і зарубіжної літератури у середній школі повернути в курс української літератури, як то було раніше, або виділити в окремий предмет світової літератури.

Тепер перекладів маємо достатньо, а щодо тиражів, то “радянська школа” (яка нині випускає багатотиражні видання, здебільшого, правда, не українською) може за рік - два довидати все, що треба. Але найближчим часом треба принаймні підготувати бібліографічний покажчик “українська перекладна література за 70 років радянської влади”, налагодити випуск щорічного покажчика “українська перекладна література за такий - то рік” (це видання міг би узяти на себе “радянський письменник”, це всього 2–3 аркуші). Має бути ширше запроваджено викладання українською мовою в середніх загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах (із обов’язковим вступним екзаменом до вишу – з української мови та літератури). Тоді знайдеться чимало охочих вивчати, берегти й примножувати нашу солов’їну мову, тоді й наша молодь охоче вивчатиме білоруську, литовську, латиську, естонську, казахську, киргизьку, туркменську, бурятську, татарську мову та мови інших народів срср… тоді й з’явиться покоління, що на повну силу любить і шанує свою землю, свою культуру, свою історію, покоління, гідне прийти в майбутнє. В есе автор, незалежно від свого досвіду, віку, знань і умінь, може поділиться власними спостереженнями про життя, враження про той чи інший момент і поділиться іншими радощами або печалями з читачем. Для того, щоб на інтуїтивному рівні зрозуміти, що таке есе, спробуйте проаналізувати свої асоціації зі словом вальс - запишіть те, що виникає у вас в фантазії. З явилися народні анекдоти, в яких розповідалося, що юнаки, начиталися таких романів, думали себе лицарями і потрапляли в кумедні ситуації, так як дійсність сильно відрізняється від лицарського роману.

Він вирішив стати мандрівним лицарем, змінив ім я, вибрав дому серця, селянку з села по сусідству, взяв в компанію зброєносця і відправився на пошуки пригод, благо що вони йому ввижалися повсюди, так само як казкові принцеси, велетні і чудовиська. Пригоди дотримуюся одне за іншим - то дон кіхот рятує прекрасних дам, які при найближчому розгляді виявляються або свинями, або повіями, то кидається на вітряні млини, прийнявши їх за велетнів, то ганяється за привидами.

У фіналі роману він нібито прозріває, бачить, яким нікчемним і порожнім було його проведення часу, заповідає племінниці ніколи не виходити заміж за лицаря і вмирає. Дослідники підрахували, що в романі змальовано 669 персонажів - створена галерея образів, складений повний соціальний зріз суспільства з знаті, дворян, багатіїв, селян, пастухів, ченців, жебраків, злодіїв, шахраїв. Дон кіхот, в порівнянні з усіма цими особами демонструє вражаючу благородство, людинолюбство, вірність лицарським принципам - і це при тому, що він божевільний. Дон кіхот стає символом епохи, де все з кращих спонукань і зовні красиво, а всередині порожньо, спрямоване на досягнення добра і не знаходь мети - таке поняття типового донкіхотства. Типовий і образ санчо панси, який після виходу роману стає символом справжнього селянина - хитрого, юморного, дотепного, але в той же час - добряка і простака. Виділіть головну тему тексту; чітко сформулюйте питання; розділіть тему на кілька частин; зробіть загальний план тексту; виберіть кілька аргументів до теми; не забувайте про висновки.

Якщо мова не розвивається, вона вмирає, виходить з ужитку, як, наприклад, латинь, і далі на ній можуть говорити тільки маленькі групи людей, використовуючи її як мову профессіоналізмів в своїй сфері. У розмовній мова все більше входять запозичені слова, вульгаризми, нецензурна лексика, яка використовується для додання до розмови емоційного забарвлення, що неприйнятно в літературному стилі. Хоча зовсім розділяти літературну і розмовну українську мову – неправильно, це веде до поголовної малограмотність населення, адже книги зараз читають не всі. Як відомо, наша мова – один з “спадкоємців” старослов’янської, “церковнослов’янської”, нині употребляющегося тільки при проведенні православних богослужінь. Якщо мова не розвивається, він помирає, виходить з ужитку, як, наприклад, латинь, і далі на ньому можуть говорити тільки маленькі групи людей, використовуючи його як мова професіоналізмів у своїй сфері. В розмовну мову все більше входять запозичені слова, вульгаризми, нецензурна лексика, яка використовується для додання розмови… емоційного забарвлення, що неприйнятно в літературному.

Хоча зовсім розділяти літературна та розмовна російська мова – неправильно, це веде до поголовної неосвіченості населення, адже книги зараз читають не всі. Сотні тисяч людських жертв, пів - європи забруднених земель, річок, озер, людських душ… людство стоїть на грані вимирання через забруднення атмосфери викидами у вигляді твердих часточок металів та отруйних газів. Останнім часом стали дуже небезпечними для людства озонові дірки в стратосфері, які утворюються через запуски космічних ракет, викиди газів, що руйнують озонову оболонку землі. Поки ви читаєте ці рядки, на землі накопичилося ще кілька тисяч тонн відходів, померла від забруднення довкілля людина, зникло кілька гектарів амазонської сельви… так, втручання людини у справи природи перестало бути власне втручанням, перетворившись на тотальне винищення. Драча “чорнобильська мадонна” – це твір, який читаєш з болем, твір, що дає кожному з нас збагнути найболючіші проблеми нашого буття, нашої духовності, нашої скорботи, долі нашої україни.

Поетичний образ україни у поезії лесі українки леся українка, письменник - боєць, мала “в серці те, що не вмирає”, тобто палкий прометеївський вогонь любові до трудящих людей, до батьківщини.

У найдавніших думах змальовано страждання українців у турецькій неволі; уславлено воїнів - козаків; показано боротьбу українців за визволення; звеличено ватажків національно - визвольної боротьби.

Ще не маючи мови та спілкуючись лише звуками, наші предки на стінах печер, в яких вони тоді жили, викарбовували зображення тварин, сонця, неба, місяця, вітру, води та вогню. Соборність україни за свою багатовікову історію український народ, обороняючи власні кордони, свободу й гідність, ніколи не спокушався на чужі землі, не прагнув підкорити інших, не нав’язував їм своєї волі. Сосюри серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної україни невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета xx століття володимира сосюри.

Заклик до збереження природи в оповіданні “сім’я дикої качки” у житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й “добро” нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати.

Рослинний світ україни (твір - розповідь) для кожного з нас краса природи пов’язана перш за все з пейзажами рідного краю – того куточка землі, де народився, де мамина колискова закарбовується назавжди у пам’яті, серці, душі незабутніми спогадами.

Симоненка “грудочка землі” розповідається про те, що природа україни, милозвучна українська пісня органічно вплітаються в мереживо життєвого шляху кожного патріота. Essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь. Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Опис — характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням. Але прапор моєї держави має блакитно - жовте (або синьо - жовте за конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як україни.

Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі кдб і відставні радянські військові. На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати.

Я по - своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок. Приємно дивитись на наше небо за будь - якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки.