література середньовіччя презентація
Якщо говорити про середньовічну літературу, то на території сучасної англії збереглися пам ятники рунічної писемності англосаксів (написи на мечах і предметах домашнього побуту, напис на висіченому з каменю хресті в селі рутвелл у шотландії). Так, найбільш значний зі збережених творів середньовічної поезії – поема beowulf – дійшла до нас у списках х в а виникнення цього пам ятника відноситься приблизно до viii ст. Редакція, що дійшла до нас, свідчить про те, що покладені в основу оповідання казкові мотиви були перероблені згодом відповідно до принципів героїчної епопеї. З тексту поеми зникли імена язичеських богів, але згадуються біблійні імена (авель, ний) і біблійні перекази (про потоп); грендель названий нащадком каїна, а морські чудовиська — виплодком пекла; у вуста беовульфа вкладені наставляння християнського характеру.
У поемі неодноразово згадується про втручання бога в події, що відбуваються, (беовульф перемагає чудовисько, тому що цього бажає бог); у першу частину поеми включені рядки.
Видатною пам яткою німецького героїчного епосу є пісня про нібелунгів, у якій розповідається про загибель бургундського королівства під ударами гунів у 437 р звеличуються лицарські звичаї німеччини xii ст. Морально - етичний образ лицаря наділявся рисами, які можуть бути визнані загальнолюдськими моральними цінностями, — лицар повинен молитись, уникати гріха, пихатості та негідних вчинків, захищати вдів і сиріт, воювати лише за справедливу справу.
Так, у філософії жодне з грецьких вчень не було втрачене, вони вивчалися, коментувалися, на відміну від західної європи, де було придушено вчення аристотеля. Наука і освіта в середньовіччі у візантії збереглися центри античної науки й освіти, хоча дуже болюче позначилася втрата найбільшої олександрійської бібліотеки, яка загинула у вогні пожежі на початку v століття. Завдяки тісним контактам візантії зі слов янськими племенами, потім з київською руссю твори візантійських істориків є найціннішим джерелом з вітчизняної історії. Біля основи купола по колу розташовано сорок вікон, так що для тих людей, які перебувають внизу, частину стіни між вікнами не видно, і купол, здається, летить у повітрі. Після перетворення константинополя в столицю османської турецької імперії вона набрала подальшого розвитку у народів східної європи, в тому числі українського, де поширилася разом з християнством. Відбуваються складні процеси ідеологічного протистояння, що перш за все характеризується неприйняттям культурних цінностей античних часів і водночас засвоєнням художнього досвіду тієї епохи.
Серце холоне від публічних страт через повішання, обезглавлювання, спалення на вогнищі, четвертування, биття батогом, виколювання очей, оскоплення, ув’язнення закутих у кайдани в’язнів у темних підземеллях без будь - якої надії на звільнення. Середньовічні корпорації — це спілки васалів, лицарські і чернецькі монастирі, міські комуни, ремісничі цехи, релігійні братства, професійні об’єднанні, купецькі гільдії, студентські земляцтва, університетські. Саме завдяки міцності родинних зв’язків у загонах армії ричарда левине серце було завдано поразки війську султана саладина — одного з найдосвідченіших полководців. Легкість, каркасність конструкцій, багато скла, менш масивні стіни, різнокольорові вітражі, стрілчасті арки, вузькі і високі башти та колони, фасад, прикрашений скульптурами — усі ці елементи підкреслюють вертикаль, спрямованість до неба, що є головною ознакою готичного стилю. Собор паризької богоматері (нотр - дам де парі), присвячений діві марії, матері ісуса христа, — це один із найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. У період з xii до xv ст коли розвивалися міста і торгівля, а воїни - феодали об’єднувалися в лицарські ордени та відбувалися хрестові походи, при дворах феодалів створювалась пишна й витончена культура. Найбільш популярними жанрами міської літератури були віршована новела, байка чи жарт, яким були властиві реалістичні ознаки, сатирична загостреність, трохи грубуватий гумор. Хочеться, щоб вона була такою самою гармонійною, як людина античності, непохитною у своїй вірі, як середньовічна людина, нестримна й вільна у творчості, як людина відродження, інтелектуально глибока, як людина доби бароко, розумна й сильна, як людина xix ст комунікабельна й відкрита, як люди нашого покоління. Романський замок, помешкання та оборонна споруда феодала, відзначався масивністю форм, які надавали йому особливої монументальності, а навколишні фортечні мури посилювали це враження. Це технічно складне завдання було вирішено зведенням напівциркулярного склепіння, в будівництві якого майстри романського стилю досягай вражаючої майстерності. Невеликі, схожі на бійниці, вікна, пробиті в товстих стінах, горизонтальний поділ стін напівциркулярними арками лише підкреслюють грандіозність і сувору монументальність споруди.
Готичний стиль — це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн західної європи (між серединою 12 і 16 століть). Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально - церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики.
Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно - догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох - , рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом вселеної, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них. Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками - нервюрами утворять ост хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими зводами — розпалубками.
Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.
Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цільну символічну сюжетну систему, у которую входять персонажі й епізоди священного писання, алегоричні образи.
Кращі добутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у шартрі, реймсі, ам єні, страсбурі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю. Смілива і складна каркасна конструкція готичного собору, що втілила перемогу сміливої інженерної думки людини, дозволила перебороти масивність романських будівель, полегшити стіни і зводи, створити динамічну єдність внутрішнього простору.
У готиці франції органічно переплелися ліризм і трагічні афекти, піднесена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і фольклорність, гострі життєві спостереження. В цю в епоху розцвіла книжкова мініатюра і з явився вівтарний живопис; досягло високого підйому декоративне, мистецтво, зв язане з високим рівнем розвитку цехового ремесла. У пізній готиці, у франції, одержали поширення скульптурні вівтарі в інтер єрах, що поєднують дерев яну розфарбовану і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев яних дошках. До кращих зразків французького готичного мистецтва належать дрібна скульптура зі слонової кістки, срібні релікварії, ліможська емаль, шпалери і різьблені меблі. Частини храмів прикрашалися рельєфами, статуями, рослинним орнаментом, зображеннями фантастичних тварин; характерний достаток у декорі світських мотивів (сцени праці ремісників і селян, гротескні і сатирич. Багатством ритму, досконалістю архітектури композиції і скульптури декору відрізняються грандіозні собори зрілої готики в реймсі й ам єні, а також каплиця сент - шапель у парижеві (1243 - 1248) з численними вітражами.
із середині 13 століття величні собори будувалися в інших європейських країнах — у німеччині (у кельні), нідерландах (в утрехті), іспанії (у бургосі, 1221— 1599), великобританії (вестмінстерське абатство в лондоні), швеції (в упсалі), чехії (хор і трансепт собору св. Римський світ фактично розколовся після заснування імператором константаном у 324 році нового рима – константинополя, проте остаточний поділ імперії стався після смерті феодосія і в 395 році. Надалі ці відмінності тільки глибшали, а суперечності, що існували між частинами колишньої імперії, загострювалися, зрештою призвівши до розриву, який теж наклав свій відбиток на розвиток середньовічної культури.
У ііі столітті римські імператори мусили визнати варварів, приймаючи їх до війська або дозволяючи їм як конфедератам чи союзникам селитися на окраїнах імперії. Більшість варварських народів на довгому шляху міграції (“велике переселення”), що призвів у західну європу, в результаті контактів з різними цивілізаціями, збагатили свої ремесла, мистецтво, звичаї. Ця християнська течія названа за ім’ям олександрійського пресвітера арія, що дав своє тлумачення догмату трійці (він стверджував, що христос не вічний, а створений єдиним богом). Проте так можна було вгамувати теологічні пристрасті серед єпископів, але не уникнути сутичок і розбрату, що виникали між римлянами - католиками й варварами - аріанами.
У ній найпомітнішою постаттю був хлодвіг, який почав із того, що охрестився зі своїм військом не за аріанським, а за католицьким обрядом, здобувши в союзники всю ієрархію католицької церкви на чолі з папою, а також досить впливове чернецтво. Це була епоха зі своєю, не схожою ні на яку іншу систему культурних цінностей, епоха, яка виникла в хаосі великого переселення народів і залишила значний слід у культурному розвитку людства. Християнство відкинуло ідеали, що надихали античних художників (радість буття, чуттєвість, тілесність, оспівування людини, яка усвідомлює себе прекрасним елементом світу), не сприймало античної гармонії тіла і духу, людини і земного світу.
Головним завданням було втілення божественного начала в різних його проявах, з усіх почуттів людини перевага віддавалась стражданню, бо за святим вченням воно є вогнем, що очищає душу.
Звідси обов’язкові “страшний суд”, апокаліптичні видіння, історія страждань і смерть христа (“страсті христові”), житія святих – страдників за віру на зображеннях. Сила його розуму його геніальні наукові передбачення, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це валило в здивування вже людей ренесансу, схильних сприймати леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвитий особистості, про яке мріяли кращі з мислителів і письменників xv - xvi століть. Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи.
і оскільки для леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, остільки він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого відродження. Він замальовує обличчя, що сподобалися йому пейзажі, рослини, фігури тварин, вона без утоми робить найдокладніші етюди драпірувань, домагаючись максимальної рельєфності в передачі складок, він виконує вражаючі вже на цьому ранньому етапі своєю зрілістю композиційні начерки для картин. У майстерні верроккіо застосовувалася спільна робота вчителя й учнів над тим самим добутком; у зв язку з цим, природно, виникають великі складності при розпізнанні окремих художніх почерків.
Коментарі
Дописати коментар