література потоку свідомості
“потік свідомості” та аналіз психології людини в творчості джойса оповідання джеймса джойса написані в реалістичній манері, пройняті скепсисом, гіркою та сумною іронією. “потік свідомості” та аналіз психології людини в його творчості видатний ірландський письменник джеймс джойс народився 2 лютого 1882 року в дубліні, в інтелігентній сім’ї. Stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. “потік свідомості”, пародійність, іронічність, інтертекстуальність усі уроки світової літератури 11 клас і семестр із літератури першої половини xx ст. їй властиве зниження політичної та соціальної заангажованості, пожвавлення інтересу до внутрішнього світу людини, її духовності, звернення до фольклорних джерел, міфології. Потік свідомості та аналіз психології у творчості джеймса джойса ірландський письменник - модерніст джеймс джойс – один із най - складніших авторів європейської літератури.
Збірники афоризмів, природничо - наукові твори типу “шестоднев” іоанна екзарха або “фізіолог”, хронографи та історичні повісті, наприклад “про зруйнування єрусалима”. Didacticos – повчальний) – повчальні твори, яким надається художня форма для легшого сприйняття і засвоєння філософських, релігійних, морально - етичних та інших наукових знань, ідей. Земля руська в “слові о полку ігоревім” і в свідомості давніх людей поняття руської землі, взагалі будь - якої землі в значенні країни, дуже багатогранне і суперечливе.
Паразити свідомості – колін вілсон паразити свідомості колін вілсон роман присвячується августові дерлету, який підказав авторові тему цієї книжки перш ніж померти, я мушу знайти спосіб сказати про те важливе, що є в мені і про що я досі не.
Рагсеllе – частина) – фігура мелодики мовлення, в якій частини єдиного речення інтонаційно розмежовуються як самостійні речення (на письмі – розділовими знаками). Йонеско “носороги” іжен йонеско – визнаний метр французької літератури, один із засновників драми абсурду, письменник, в якому, за висловом французького критика сержа ідугіровського, співвітчизники вбачають “їдкого спостерігача, безжального колекціоніста писра людської глупоти й зразкового знавця дурнів”. Intono – голосно вимовляю) – основні виражальні засоби мовлення, які, виконуючи комунікативну, структурну та аксіологічну функції, дають можливість відтворити ставлення (найчастіше емоційне) мовця до певного предмета чи співбесідника. Потік свідомості та аналіз психології у творчості джеймса джойса потік свідомості та аналіз психології у творчості джеймса джойса ірландський письменник - модерніст джеймс джойс – один із най - складніших авторів європейської літератури.
Явище шістдесятництва як вияв пробудження національної свідомості явище шістдесятництва як вияв пробудження національної свідомості шістдесятники увійшли в історію україни та її літератури як оборонці національної честі й гідності рідного слова. Didacticos – повчальний) – повчальні твори, яким надається художня форма для легшого сприйняття і засвоєння філософських, релігійних, морально - етичних та інших наукових знань. Літературні течії xx століття імпресіонізм – (від французького – враження) – течія модернізму, яка визначається мінливими миттєвими відчуттями та переживаними.
Йонеско “носороги” іжен йонеско – визнаний метр французької літератури, один із засновників драми абсурду, письменник, в якому, за висловом французького критика сержа ідугіровського, співвітчизники вбачають “їдкого спостерігача. Духовний світ текучий, думка тільки відштовхується від факту, в акті мислення бере участь весь попередній досвід людини, думка сполучає сьогодення, минуле і майбутнє; думка - переробка факту в світлі всього життєвого досвіду людини; в акті мислення беруть участь не тільки аналітична і синтетична здібності мозку, але й пам ять, і уява, і фантазія. Цей термін об єднує різні типи внутрішнього монологу (літературний опис внутрішніх процесів мислення, літературна техніка зображення думок і почуттів, що проходять через свідомість, зображення духовних процесів). Фолкнер створили і розробили способи проведення психоаналізу (вербальне опис процесу переробки життєвого факту в світлі всього досвіду людини; в акті мислення беруть участь і аналітичні здібності особистості та її пам ять, уява, фантазія); (2) дж. Пруст створили літературу внутрішнього монологу (відображення у творі течії свідомості, ще не повно відривається від реальності - мислення пірнає в реальність і виринає з неї); (3). Однак сам джойс вважав, що вперше потік свідомості в літературному творі створив маловідомий французький прозаїк едгард дюжардан в романі повержені лаври (les lauriers sont coupes, 1888), який незабаром був переведений на англійську мову і вплинув на нього. У їхній творчості вперше з величезною увагою, як би під збільшувальним склом, була розглянута пам ять людини як грандіозне вмістилище життєвого досвіду, і цей досвід був затверджений в його власному самодостатньому значенні. Тривала попередня життя була витлумачена як щось більш суттєве для духовної ситуації особистості, ніж факти дійсності, одномоментно входять до її свідомість. Пруст бере факт дійсності в його багаторазовому прояві у свідомості людини, в його зміні, обумовленому змінами досвіду, пам яті і віковими змінами (одне і те ж явище по - різному інтерпретується свідомістю одного і того ж людини в дитинстві, юності, зрілому віці). Відтворити за допомогою пам яті втрачені враження, розробити тс величезні поклади, якими є пам ять людини, яка досягла зрілості, і з його спогадів зробити витвір мистецтва - така задача, яку він ставить перед собою. Виходячи з екзистенціалістському уявлення про абсурдність життя, про відсутність мети життєвого процесу, про розсипаному (хаотичному) світі школа нового роману звела в принцип позасюжетної розповідь, руйнуючи всі традиційні організують композиційні елементи твору.
Ніякої розв язки немає, сюжетні лінії обриваються, як би підкреслюючи, що ні життєва подійність, а внутрішні переживання, відтінки почуттів - самоцінний предмет художнього зображення. Духовний світ текучий, думка тільки відштовхується від факту, в акті мислення бере участь весь попередній досвід людини, думка сопрягает сьогодення, минуле і майбутнє; думка переробка факту в світлі всього життєвого досвіду людини; в акті мислення беруть участь не тільки аналітична і синтетична здатності мозку, але і пам ять, і уява і фантазія. Фолкнер створили і розробили способи проведення психоаналізу (вербальне опис процесу переробки життєвого факту в світлі досвіду людини; в акті мислення беруть участь і аналітичні здібності особистості і її пам ять, уява, фантазія); (2) дж. Пруст створили літературу внутрішнього монологу (відображення у творі течії свідомості, ще не повно отрывающегося від реальності - мислення пірнає в реальність і виринає з неї); (3). Однак сам джойс вважав, що вперше потік свідомості в літературному творі створив маловідомий французький прозаїк едгард дюжардан в романі повержені лаври (les lauriers sont coupes, 1888), який незабаром був переведений на англійську мову та вплинув на нього. В їх творчості вперше з величезною увагою, як під збільшувальним склом, була розглянута пам ять людини як грандіозне вмістилище життєвого досвіду, і цей досвід був затверджений в його власному самодовлеющем значенні. Тривала попередня життя була витлумачена як щось більш важливе для духовної ситуації особистості, ніж факти дійсності, одномоментно входять у її свідомість. Пруст бере факт дійсності в його багаторазовому прояві у свідомості людини, в його зміні, що визначається змінами досвіду, пам яті і віковими змінами (одне і те ж явище по - різному інтерпретується свідомістю одного і того ж людини в дитинстві, юності, зрілому віці). Відтворити з допомогою пам яті втрачені враження, розробити тз величезні поклади, якими є пам ять людини, яка досягла зрілості, і з його спогадів зробити твір мистецтва - така задача, яку він ставить перед собою. Виходячи з экзистенциалистского уявлення про абсурдність життя, про відсутність мети життєвого процесу, про рассыпанном (хаотичному) світі школа нового роману звела в принцип внесюжетное оповідання, руйнуючи все організують традиційні композиційні елементи твору.
Ніякої розв язки немає, сюжетні лінії обриваються, як би підкреслюючи, що не життєва подієвість, а внутрішні переживання, відтінки почуттів - самоцінний предмет художнього зображення. їй властиве зниження політичної та соціальної заангажованості, пожвавлення інтересу до внутрішнього світу людини, її духовності, звернення до фольклорних джерел, міфології та філософії. Це твердження стало першопричиною несамовитого переслідування молодих інтелігентів, серед яких були прогресивні вчені, письменники, художники, педагоги.
Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників - сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми.
У вузькому розумінні цього слова літературою називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва – мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. Органічним її складником є фольклор з великою художньою та етнопедагогічною культурою, з багатством жанрів і форм (колискові пісні, забавлянки, скоромовки, загадки, казки, легенди, ігрові сюжети, пісні, думи і т. Littera – буква, літера) – сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва, власне, мистецтво слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно - естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “котляревщина”). З метою увиразнення специфіки кожного з цих видів мистецтва, дослідження взаємовпливу має тривалу історію, починаючи з античності, особливо активно розроблялася в епохи ренесансу і просвітництва. Grob – грубий, der grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі xv - xvi ст зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. ідею заангажованості особи в суспільстві висунули персоналісти ще в 20 - 30 - х xx ст щодо художньої літератури її застосували екзистенціалісти після 2 - ої світової війни (зокрема ж. Авторське мовлення авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи.
Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру.
Друга світова війна “вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії”. Hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Серед поетів виділялися роман купчинський, олег бабій, юра шкрумеляк, микола матіїв - мельник, з молодшого покоління – богдан кравців, богдан - ігор антонич, святослав гординський. Спочатку на лубках (липовому лубі), містили віршові та прозові ілюстровані тексти (адаптовані тексти рицарських романів про бову королевича, єруслана лазаревича та ін житій святих тощо). – чотири збірники (рігведа, самведа, яджурведа, атхарваведа), які містять космогонічні міфи, офірні формули, ритуальні дійства, а головне – концепцію світотворення, яка перегукується а багатьма збереженими фрагментами протоукраїнського світобачення. У цей час намітився перехід від усталеної, традиційної, витриманої в переважно реалістичному дусі, міметичної (наслідувальної) манери до нових форм і методів художнього зображення, коли українське письменство вписувалося у європейський контекст. Транскрипція транскрипція (лат, transcribe – переписую) – 1) спеціальний запис усного мовлення за допомогою відповідної системи знаків з науково - лінгвістичною метою; 2) система знаків, що застосовуються для точного відтворення усного мовлення. ) – це ідейний та інтелектуальний рух, що виник внаслідок боротьби буржуазії (або 3 - го стану) з феодалізмом, абсолютизмом і духовенством (церквою), це період з кінця 17 - го – поч. Уособленням мистецького пошуку та експерименту в літературі цієї доби стала постать видатного ірландського письменника, лауреата нобелівської премії джеймса джойса. У 9 - річному віці джеймс написав політичний вірш і ти, хілі про сподвижника, національного героя ірландії і свого кумира чарльза стюарта парнелла, який зрадив його у складний час. Освіту хлопець здобув у єзуїтському пансіоні клонгоуз - вуд, що вважався одним з кращих навчальних закладів ірландії, а згодом - у школі християнських братів, і, нарешті, у престижному бельведер - коледжі. Надзвичайно талановитий і обдарований юнак одразу привернув пильну увагу настоятелів; вражали його філологічні здібності, неабиякими були знання філософії, історії релігії йому пророкували релігійну кар єру, але він не лише не прийняв постригу, а й епатував ірландські католицькі закони.
Незважаючи на те, що життя джойса було присвячене письменству, глибока обізнаність із творами церкви, сюжетами і образами біблійних текстів позначилися на його художніх творах (але не як релігійний матеріал, а як суто літературний). Однак рамки ірландського відродження, обмеженого абсолютизацією національної своєрідності, старовинних легенд і фольклорних героїв, видавалися йому надто вузькими.
Повертається до ірландії у 1904 році через хворобу матері, тоді ж познайомився з норою барнакль, з якою, одружившись, разом вирішив виїхати з ірландії. Це відбувалося, коли одна із його знайомих дорікала йому за те, що на канікулах він їздив до франції та бельгії з метою відновити знання мови, а не подорожував рідною країною. Сутність авторської концепції світу в дублінцях полягала в тому, що соціально - історичну реальність автор змалював з погляду її відповідності ідеалам досконалості та гармонії. роман портрет митця замолоду, де джойс показав процес духовного визрівання художника, починаючи з його раннього дитинства, учнівських років до досягнення власного письменницького покликання. Головний герой стівенс дедалус з ранніх років намагався відмежуватися від прикрощів неналагодженого життя, несправедливих умов у коледжі, де панували грубість і гнітюча атмосфера, створив свій світ. Після вступу до університету, що було для стівена переломним моментом і збігалося з його відходом від релігії, він чіткіше сформулював для себе та інших своє ставлення до мистецтва, політики, проблем соціального і національного характеру.
Автор відмовився від розділових знаків, місцями не вживав початкової літери, використовував прийоми звукозапису, паралельно розгортав два рядки думок, обривав фрази і навіть слова, надав читачеві можливість самому відтворити хід думок героїв. Застосування цього засобу було пов язане вже з романом епохи сентименталізму, але самим поняттям потік свідомості вперше скористався американський філософ і психолог вільям джеймс наприкінці xix ст. Потік свідомості - це художній засіб зображення внутрішнього світу людини, що полягав у безпосередньому відтворенні зсередини плину її роздумів, переживань, настроїв як складного психологічного свідомо - підсвідомого процесу, своєрідний спосіб фіксації та вираження найприхованіших складників цього процесу.
Стилістично потік свідомості виявився у синтаксичній невпорядкованості мовлення, використанні невласне прямої мови, оповідної манери, ремінісценсій, ліричних відступів.
Коментарі
Дописати коментар