самостійна робота студента з книгою
В статті розглядаються особливості організації самостійної роботи студентів з урахуванням сучасних вимог та умов навчання, методи її ефективної організації як невід’ємної складової в системі освітнього середовища. Мета статті – розглянути специфі ку і проблеми організації самостійної роботи студентів та визначити ефективні методи її організації з урахуванням сучасних вимог до якості залишкових знань та професійної компетентності як цілісної системи освітнього процесу у формуванні висококваліфікованих спеціалістів. В сучасних умовах ринку праці та особливостей працевлаштування, зростають вимоги до професійної компетентності випускників, що обумовлює якісно нові форми та методи вищої освіти, спрямовані на створення цілісної системи безперервної освіти, на розширення сфери самостійної діяльності студентів, які формують навички самоорганізації та самоосвіти.
Розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів не тільки веде до збільшення її обсягу, а й обумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб єктами навчальної діяльності, привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.
Пізнавальна діяльність студентів у процесі виконання самостійної роботи характеризується високим рівнем самостійності та сприяє залученняю студентів до творчої активності. Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволяє визначити основні напрями активного застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі. Розширення можливостей підвищення якості освіти, відкриття нових можливостей розвитку мислення студентів, підбір індивідуальних способів отримання знань шляхом самостійної роботи за допомогою інформаційно - комп’ютерних технологій, як фактора зближення сфери освіти з реальним світом, поєднуючи традиційні та сучасні методи навчання, що сприяє створенню єдиного освітнього інформаційного середовища. А) обов язкову, визначену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт тощо); б) рекомендовану (участь у роботі наукових гуртків, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт тощо); в) зініційовану (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання тощо). А) репродуктивну, що здійснюється за певним зразком (розв язування типових задач, заповнення таблиць, моделювання схем, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань); б) реконструктивну, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез тощо. В) евристичну, спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування (складання опорних конспектів, схем - конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв язання творчих завдань). Загальною проблемою вищої освіти є зменшення кількості годин на вивчення програмового матеріалу, тому дуже часто застосовують випереджувальні завдання. Складання плану прочитаного, складання тез, конспектування, анотація, цитування, рецензування, реферування, нотування (виписування незрозумілих слів з подальшим тлумаченням). Але на сучасному етапі книгу замінили інші джерела інформації, такі як ікт (інформаційно - комунікативні технології), а студенти є жителями соціальних мереж, інтернет - простору, віртуального комп’ютерного світу.
Забезпечення гнучкості навчального процесу за допомогою варіативності; трансформація змісту, методів і форм навчання, організації навчальних занять, поєднання різних методик навчання для студентів різнорівневої підготовки; варіювання складності та об’єму завдань, темпу їх виконання; активізація навчально - пізнавальної діяльності студентів через моделювання якісно нового типу візуалізації навчального матеріалу як реальних, так і віртуальних об’єктів, процесів та явищ; ігрового навчання, бо життя - це гра…; посилення мотивації і пізнавального інтересу студентів у навчанні за рахунок інноватики методів навчання, можливості індивідуалізації навчання; мобільність на основі реалізація технічних можливостей комп’ютера, здійснення педагогічної корекції і безперервного зворотного спілкування та зв’язку; якісні зміни навчальної діяльності в цілому та контролю (здійснення тестового контролю з діагностикою, зворотнім зв’язком і оцінюванням етапів, дистанційна освіта). Диференційний, що дозволяє розширити доступність навчання, відбувається поліпшення якості навчання, впровадження інноваційних технологій, використання додаткових освітніх ресурсів, що призводить до посилення ролі самостійної роботи студентів; системний, що характеризує активне використання інформаційних технологій як ефективні методи, що забезпечують не тільки системність, а й структурно - функціональний зв’язок навчального матеріалу.
Самостійну роботу студентів при вивченні дисциплін навчального плану у коледжі з використанням інформаційних технологій необхідно організувати як цілісну систему.
Використання освітніх сайтів; роботи з електронними виданнями; виконання індивідуальних завдань на основі використання ікт; поточної атестації за допомогою електронного тестування, як однієї із форм організації контролю за самостійною роботою студентів, бо вона виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом. Перевірку конспектів, рефератів, розв язаних задач, розрахунків, виконаних графічних вправ, індивідуальних завдань; відповіді на контрольні або тестові питання. В сучасних умовах перед педагогічними працівниками стоїть ряд завдань з метою максимального наповнення навчальним матеріалом в організації самостійної роботи студентів, зокрема – створення електронного навчально - методичного посібника, як носія навчально - наукового змісту навчальної дисципліни, який відповідає вимогам професійної підготовки майбутніх фахівців. Посібник нового типу повинен максимально полегшити розуміння, активне запам’ятовування понять, тверджень, прикладів, залучати до процесу навчання можливості сприйняття мозку, тобто слухову та емоційну пам ять. Навчальний матеріал подано на сучасному рівні; можливість вибору студентом індивідуального режиму роботи; використання можливостей переносу навчального матеріалу на електронні носії; варіативність завдань з особистісно - зорієнтованим урахуванням можливостей та здібностей студентів; підвищення професійної мотивації студентів; можливість об’єктивного електронного контролю за станом засвоєння студентом необхідного навчального матеріалу.
А) подає характеристику джерел за темою, в тому числі нових книг; рекомендує порядок їхнього вивчення; б) надає поради, як висвітлити те чи інше питання. Консультації з написання доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт ставлять за мету допомогти студенту визначити тему, мету, структуру цих робіт. Консультації перед іспитами та заліками допомагають повідомити порядок перевірки, вимоги до відповідей, способи опитування, раціональні шляхи повторення, на них ще раз підкреслюються найбільш складні місця програми курсу.
Це одна з форм організації педагогом навчальної діяльності студентів, у якій домінує їх практична діяльність, що здійснюється на підставі спеціально розроблених завдань в умовах лабораторії (спеціально обладнаного кабінету). У процесі виконання лабораторних робіт наукова інформація надходить до студентів за умов участі значної кількості аналізаторів, особливо шкірно - рухових. ); підготовка до лабораторних робіт; конкурсне виконання різних завдань; вивчення нової техніки, технології на базових підприємствах, у лабораторіях; самостійне вивчення дисципліни під керівництвом викладача; виконання спеціально підготовлених завдань розвивального характеру (мета - більш глибоке та міцне засвоєння важливих положень предмета). Ефективність тієї або іншої форми організації навчання залежить від багатьох факторів, серед яких одним з основних є педагогічна, психологічна й методична підготовленість викладачів і студентів до її реалізації. А) обов язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт); б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт інших студентів тощо); в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання). Щоб не ускладнювати у майбутньому пошук за своїми записами потрібних місць у першоджерелі, корисно у контексті, при складанні плану тез давати посилання на сторінки оригіналу.
Внаслідок конспектува ня з являється запис, який допомагає його автору негайно чи через деякий час fa необхідною швидкістю відтворити отриману раніше інформацію, хто записує, той читає двічі - вважали давні римляни.
До конспектування слід приступати лише після загального ознайомлення зі змістом першоджерела, засвоєння зв язку між основними думками, положеннями, головною ідеєю твору.
Annotatio - зауваження, примітка) - коротка (10 - 20 рядків) узагальнююча характеристика книги або статті, що може містити їх короткий зміст та оцінку і слугує для орієнтування в пошуках потрібного матеріалу.
Прізвище та ініціали автора; назва наукової праці, вид роботи (стаття, рукопис, монографія, підручник, дисертація тощо), місто, рік, видавництво, обсяг у сторінках, основні ідеї, результати та висновки друкованої праці. Стаття у виданні (журналі) української асоціації маркетингу висвітлює результати дослідження з метою вивчення особливостей споживачів продовольчих товарів. За результатами опитування 432 респондентів, різних за віком, рівнем доходів, соціальним статусом були виявлені відмінності споживацької поведінки і уподобань, на основі чого здійснена процедура кластеризації споживачів продовольчих товарів (оптимісти, новатори, консерватори, негативісти, естети, прагматики, вимушені споглядачі), запропоновані методи урахування національно - психологічних та фізіологічних особливостей поведінки та типових рис споживачів - представників виявлених кластерів. У рецензії здійснюється аналіз позитивних сторін і недоліків прочитаного, пропонуються аргументовані рекомендації щодо можливого удосконалення змісту чи форми подання. Тему реферату студент вибирає у відповідності до рекомендацій викладача або ж самостійно, відповідно власного рівня підготовленості та здібностей, а також маючи на увазі перспективу подальшого використання реферату для написання курсових та підсумкових кваліфікаційних робіт. У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності. В основній частині здійснюється огляд основних теоретичних та експериментальних досліджень з теми, зазначається хто з учених вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність проблеми, основні чинники, що зумовлюють розвиток явища або процесу, що вивчається, наводиться перелік основних змістовних аспектів проблеми, які розглядалися вченими.
Потім здійснюється поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми, висвітлюються власні судження та думки відносно перспектив розвитку проблеми.
До списку використаних джерел включають публікації, звертаючи особливу увагу на публікації останніх 5 - 10 років, інтернет - ресурси і роботи останнього року.
Аналіз тексту і визначення його головних (ключових) слів - цінна форма самостійної роботи з книгою, яка вчить аналізу і критичному осмисленню прочитаного. Его суть состоит в формировании на перспективу зоны европейского высшего образования, которая основывается на общности фундаментальных принципов функционирования. Серед шести ключових позицій, які повинні виконуватися в рамках болонського процесу (уведення двоциклового навчання, контроль якості освіти, розширення мобільності, забезпечення працевлаштування випускників, забезпечення привабливості європейської системи освіти) важливе місце посідає вимога запровадження у всіх національних системах освіти системи обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. Разом із тим, недостатньо розробленими залишились питання дидактичних умов застосування кредитно - модульної системи навчання у вищому навчальному закладі (внз) у контексті сучасних освітніх програм і особливостей вищої школи україни.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати загально дидактичні умови застосування кредитно - модульної системи навчання у вищому навчальному закладі та проаналізувати стан сучасних освітніх програм у вищій школі. Друга - акумулююча, чітке визначення об - за кредитно - модульною системою працює багато внз україни і більшість опитаних до цієї системи ставляться позитивно. Однак, на нашу думку, найбільш актуальною на даному етапі введення кредитної системи навчання внз є проблема ефективної організації самостійної роботи, виховання у студентів потреби постійно самостійно працювати над підвищенням якості знань, вдосконалення професійних умінь і навичок. Вміння планувати свою діяльність, бачити варіативні шляхи досягнення поставленої мети і знаходити оптимальний з них, володіння швидкісним читанням; вміння виділяти головну думку в здобутій інформації; навички компактного, скороченого подання інформації, якою володієш; вміння виконувати різні види фіксації отриманої інформації (тези, виписки, цитування та ін. А це, і свою чергу зменшує частку прямого зовнішнього інформування і розширює застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача (тьютора) та повноцінної самостійної роботи.
Завданням вищої школи є формування в студентів наукового світогляду, системи сучасних професійних знань, розвитку творчих здібностей, а також підготовки майбутніх спеціалістів до неперервної самоосвіти в процесі професійної діяльності. Процес навчання - це спеціальна форма передачі та засвоєння суспільно - історичного досвіду, набутого людьми протягом віків і вираженого у вигляді системи наукових знань, суджень, правил та ін. В якій відбувається засвоєння певних наукових знань, набуття індивідуального досвіду пізнання за допомогою самостійного оперування знаннями, оволодіння необхідними способами дій, що реалізуються через уміння. В ході цього відбувається проникнення в суть науки і життя, пізнаються закономірності їх розвитку, засвоюються методи науки й обґрунтовуються її філософські основи, формується науковий світогляд. Зміст навчання включає в себе види діяльності, засвоєння яких передбачається відповідною спеціальністю, і знання, на яких ці види діяльності базуються. Рівень освіти спеціаліста, що закінчив вищий навчальний заклад, визначається ступенем оволодіння знаннями загальнонаукових (фундаментальних), спеціальних (фахових) та суспільних наук і формування на цій основі діалектико - матеріалістичного світогляду, розвитку пізнавальних здібностей, а також засвоєння різних видів професійної діяльності. Засвоєння наукових знань і набуття практичного досвіду відбувається з урахуванням професійної спрямованості, тобто як підготовка до діяльності в галузі обраної професії; 2. Студент опановує процес формування наукових знань і методи самої науки, знайомиться з її проблемами, задачами і способами їх розв’язання, що означає вивчення науки й її розвитку; а також. Він вимагає мобілізації уваги, вольових зусиль, підвищеної працездатності, зосередженості, самоорганізації, раціонального розподілу часу на навчання і відпочинок, високої свідомості й активності. Успіх у навчанні залежить від багатьох факторів, серед яких провідне місце посідають мотиви, тобто причини, що спонукають до навчання, настанови (психологічний настрій або готовність до діяльності), пізнавальні потреби та інтереси, цілеспрямованість та інші вольові якості. У процесі самостійної роботи відбувається успішне засвоєння навчального матеріалу, формуються навички самоосвіти потрібні для спеціаліста працюючого творчо, що дає можливість постійно розширювати і поглиблювати знання, орієнтуватися в потоках наукової інформації і ефективно використовувати всі нові, прогресивні методи в професійній діяльності. Студент, який володіє навичками самостійної роботи, активніше і глибше засвоює навчальний матеріал виявляється краще підготовленим до творчої праці, до самоосвіти і продовження навчання. Організація і контроль самостійної роботи студентів, як показав досвід, дозволяє успішно вирішувати питання, пов’ язані з поліпшенням підготовки високоосвіченої особистості, здатної систематично поповнювати свої знання, що забезпечує. Успішне вирішення цих питань можливе за умови використання науково - обгрунтованої організації самостійної роботи студентів, що передбачає також створення оптимальної системи контролю знань, умінь і навичок. Відомо, що засвоєння навчального матеріалу, формування умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей студентів відбувається в процесі самостійного виконання ними системи вправ, адекватних меті засвоєння, тобто в процесі самостійної роботи.
• підготовка до семінарів, практичних занять, лабораторних робіт, колоквіумів, проміжного контролю знань, контрольних і самостійних робіт; наведені види самостійної роботи і їх зміст передбачають не тільки вивчення, повторення і закріплення навчального матеріалу, тобто розв’язання вузько освітніх задач, а й творчу роботу студентів, спрямовану на розвиток здібностей до пошуку, досліджень, на формування таких якостей, як наполегливість у досягненні мети, працелюбність, необхідних в житті, в плідній трудовій діяльності. У цілому планування самостійної роботи створює умови, забезпечуючи систематичну, що сприяє підвищенню якості підготовки спеціалістів, звільняє час для участі в суспільно - корисній праці і створює сприятливі умови для гармонійного розвитку особистості. • визначення кількості, змісту і термінів проведення колоквіумів, самостійних і контрольних робіт, індивідуальних завдань, проміжних перевірок знань; одним з шляхів вироблення відповідального ставлення студентів до самостійної роботи, формування в них потреби в її виконанні може стати запровадження в педагогічних навчальних закладах різного рівня акредитації такої схеми вивчення педагогічних дисциплін. Увага до даного напрямку реформи вищої освіти пояснюється тим, що всі спроби вчених знайти науково - педагогічну формулу, засновану на принципах класичної традиційної освіти й. Сьогодні необхідно привести існуючі теорії навчання у відповідність із вимогами сучасної педагогічної практики, надати їм більшого операційного й інструментального характеру з огляду на сучасну мету і завдання підготовки фахівців. Проаналізувавши специфіку вищої школи за кредитно - модульною системою навчання, можна дійти до висновку, що на сьогодення ще не створено сприятливих умов для впровадження кредитно - модульної системи навчання в нашої країні. Таким чином, для успішного введення у внз кредитно - модульної системи організації навчання, що є однією з умов входження країни в болонський процес, необхідно, в першу чергу, розв’язати проблеми організації та проведення самостійної роботи.
Перспективи поліпшення ефективності застосування кредитно - модульної системи навчання ми бачимо у розробці нових програм, також у інтерактивності, у гнучкому й індивідуальному використанні матеріалів і, обов’ язково, належній підготовці професорсько - викладацького складу у вищих навчальних закладах країни.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем організації самостійної роботи студентів у навчанні за кредитно - модульною системою. ”організація самостійної роботи студентів ” незаперечною є істина, що в икладач повинен не лише збагачувати студентів знаннями, а й готувати їх до творчої самостійної праці. Оцінювати заняття, а тим більше з літератури, треба передусім за тим, який духовний слід залишає в оно у свідомості, чи зумі ло в оно забезпечити їх розвиток як творчо мислячих особистостей. Але це не означає, що такі заняття не можуть мати право на існування, якщо вони сприяють активізації мислення, вносять елементи новизни і різноманітності в навчальний процес, орієнтують на всебічний розвиток особистості. На сучасному етапі формування освіти пропонує викладачам - словесникам спрямувати свою педагогічну діяльність на формування у студентів вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх не тільки на заняттях, але й у різноманітних життєвих ситуаціях. А) початкова організація, що передбачає безпосередню участь викладача у діяльності студентів з виявленням причин появи помилок; в організації самостійної роботи студентів особливо важливим є правильне визначення обсягу і структури змісту навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання, а також необхідне методичне забезпечення їхньої самостійної роботи.
Методичне забезпечення такої праці студентів включає програму діяльності, варіативні завдання, нестандартні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожної особистості. Н еобхідно навчити студентів робити анотації, резюме, писати реферати, правильно оформляти цитати, складати тези, план, конспектувати матеріал, що опрацьовується. При підготов ці студентів до самостійної роботи, необхідно створити у студентів високу мотивацію до самостійної роботи, організувати відповідну діяльність. Наприклад, на початку лекційного викладу поставити проблемне питання, яке налаштову є студентів на вдумливе, зацікавлене сприйняття навчального матеріалу, створю є сприятливі умови для його осмисленого міцного засвоєння. Наприклад, при перевірці домашнього завдання з метою повторення і систематизації набутих знань з відповідної теми або підготовки студентів до сприйняття нового матеріалу, досить ефективним прийомом перевірки самостійного виконання завдання на розробку фрагменту уроку є ділова гра. Наприклад, виконуються завдання на різні види мовного розбору, письмо під диктовку з коментуванням, відповіді на запитання викладача змістом літературного твору під час його аналізу тощо. Щоб досягнути поставленої мети із забезпечення духовного зростання студентів у часи дійсно масового орієнтування молоді на комп’ютеризацію в гірших її проявах, засоби масової інформації, які наполегливо відводять нас від вищих зразків духовної творчості й моралі (театру, книг, музеїв, картинних галерей тощо), роль викладача має бути особливо спрямована на духовне зростання молодого покоління. Б удь - який вид самостійної роботи, усної чи письмової, забезпечить ґрунтовні знання лише тоді, коли викладач - практик наполегливо й системно працюватиме в цьому напрямі. На своїх заняттях я продумую заздалегідь тип самостійної роботи, її тривалість, матеріал, який має бути використаний (підручник, ілюстрація, художній твір, відеозапис тощо), кількість студентів, яку маю опитати під час перевірки.
Щоб досягнути ефективності виконання поставлених для самостійної роботи завдань, щоб кінцевий результат був успішним і якісним, робота викладача має бути системною. Хтось із студентів проявляє старанність, уміння глибоко занурюватись у суть проблеми, пошук істини, але через свою флегматичність виконує роботу повільніше.
Упроваджуючи самостійні роботи, потрібно дотримуватися певних принципів, порядку, навіть якщо ця форма опрацювання того чи іншого навчального матеріалу виявилася не зовсім доцільною. Частіше спілкуйтеся з колегами, бо обмін навичками практичної роботи, навіть у межах свого навчального закладу, збагатить вас досвідом, зарядить енергією. Регулярно ознайомлюйтеся з матеріалами методичної періодики й різних посібників - це принесе вам не тільки відчуття руху вперед, набуття нових умінь, а й насолоду.
Для цього школярі повинні залучатися до розв язання таких дидактичних завдань як засвоєння нових понять і способів дій, самостійної пошукової діяльності, формування системи ціннісних орієнтирів. Спільним для всіх цих видів уроків є те, що час уроку визначається на роботу учнів з новим матеріалом, при цьому застосовуються різні прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів. Проблемний виклад нового матеріалу, використання вчителем яскравих прикладів, фактів, залучення учнів до їх обговорення, підкріплення тих чи інших теоретичних положень власними прикладами і фактами, використання наочно - образного матеріалу і технічних засобів навчання. Все це спрямовано на змістовне й глибоке роз яснення нового матеріалу учителем, вміння підтримувати увагу і розумову активність учнів при роботі з ним. Відзначені види уроків удосконалення знань, умінь і навичок свідчать про те, що організація навчальної діяльності учнів на уроці передбачає одночасно з повторенням і застосуванням знань в дещо зміненій ситуації, і систематизацію знань, і закріплення, зміцнення умінь і навичок, їх удосконалення не лише в межах навчальної теми, а й на рівні інших тем курсу та предметів. 1) встановлення рівня оволодіння учнями теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності з вузлових питань програми, які мають вирішальне значення для оволодіння предметом в цілому, і 2) перевірка та оцінка знань, умінь і навичок, учнів з усього програмного матеріалу, який вивчається протягом тривалого періоду — чверті, півріччя і за весь рік навчання. Специфікою їх є те, що вчитель щоразу при підготовці і проведенні уроку заздалегідь визначає питання - проблеми для повторення, вказує учням джерела, якими необхідно скористатися, задає завдання для колективно - групового їх виконання поза уроками, проводить оглядові лекції, консультації як групові, так і індивідуальні, дає рекомендації щодо виконання самостійної роботи.
Б) повторення і перевірка знань учнів, виявлення глибини розуміння і ступеня тривалості всього вивченого на попередніх заняттях та актуалізація необхідних знань і способів діяльності для наступної роботи, спрямованої на осмислення нового навчального матеріалу; г) первинне закріплення нового матеріалу і організація роботи, спрямованої на вироблення в учнів умінь і навичок застосування знань на практиці; відзначені компоненти методичної підструктури комбінованого уроку в залежності від характеру навчальної ситуації і педагогічної майстерності вчителя взаємодіють між собою і часто переходять один в одного, змінюють свою послідовність в залежності від організації навчального процесу.
У процесі вивчення нового матеріалу можна відразу організувати його закріплення і використання, а при закріпленні здійснити контроль знань, умінь і навичок, а також розвиток навичок використання цих знань в різних, у тому числі й нестандартних ситуаціях. Така комплексна взаємодія між структурними елементами комбінованого уроку робить його багатоплановим і змушує вчителя оптимально регламентувати час уроку на окремих його етапах. Ефективність і результативність комбінованого уроку залежить не від абсолютизації його структури, а від чіткого визначення цільових компонентів уроку, від відповіді вчителя на питання про те, чого він повинен навчити учнів, як використати заняття для розумної організації їх діяльності. Уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок призначаються для оцінки результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного матеріалу, системи наукових понять навчального курсу, сформованості умінь і навичок, досвіду навчально - пізнавальної діяльності школярів, встановлення діагностики рівня навчання учнів і запровадження в технологію навчання тих чи інших змін, корекції. На уроках контролю найбільш яскраво виявляється ступінь готовності учнів застосувати свої знання, уміння і навички в пізнавально - практичній діяльності в різних ситуаціях навчання. Після проведення уроків контролю, проводиться спеціальний урок з аналізу і виявлення типових помилок, недоліків у знаннях, уміннях і навичках учнів, в організації їхньої навчально - пізнавальної діяльності, які необхідно виправити на наступних уроках; вноситься необхідна корекція в діяльність учнів і вчителя. Організаційна частина, пояснення завдань учителем, відповіді на запитання учнів, виконання учнями завдань, здача виконаного завдання (або перевірка), завдання додому, закінчення уроку.
У зв язку з підвищенням уваги до проблем активізації пізнавальної діяльності учнів, залучення їх до розв язання пошукових і дослідницьких завдань як самостійний вид уроку розглядається проблемний урок. Організація учнів, їх психологічна підготовка до активного залучення в майбутню роботу – створення проблемної ситуації; формулювання проблеми, висунення гіпотези і варіантів розв язання; коментарі і узагальнення вчителя; завдання додому; закінчення уроку – підведення підсумків роботи.
Навчальний процес у вищій школі відповідно до болонського процесу, що поступово впроваджується у вищу освіту україни, має бути спрямований на підготовку освіченого фахівця, який уміє ініціативно, творчо мислити, самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх у діяльності. Тому основним завданням викладача у вищій школі стає не репродуктивне викладання набору готових знань, а організація активної самостійної роботи студентів. Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб і можливостей особистості. Підкасистий та ін) розглядаються загально дидактичні, психологічні, організаційно - діяльні, методичні, логічні та інші аспекти цієї діяльності, розкрито багато сторони досліджуваної проблеми, особливо в традиційному дидактичному плані. Однак особливої уваги потребують питання мотиваційного, процесуального, технологічного забезпечення самостійної аудиторної та позааудиторної пізнавальної діяльності студентів - цілісна педагогічна система, що враховує індивідуальні інтереси, здібності і схильності. У контакті з викладачем поза рамками розкладу - на консультаціях з навчальних питань, в ході творчих контактів, при ліквідації заборгованостей, при виконанні індивідуальних завдань і т. Основне завдання організації самостійної роботи студентів (срс) полягає у створенні психолого - дидактичних умов розвитку інтелектуальної ініціативи і мислення на заняттях будь - якої форми.
В наявній літературі з проблем самостійної роботи студентів відзначається, що ефективність самостійної роботи студентів залежить від організації, змісту і характеру знань, логіки навчального процесу, взаємозв язку наявних і передбачуваних знань у даному виді самостійної роботи, результатів ії виконання тощо. При читанні лекційного курсу безпосередньо в аудиторії необхідно контролювати засвоєння матеріалу основною масою студентів шляхом проведення експрес - опитувань з конкретних тем, тестового контролю знань, опитування студентів у формі гри що. На практичних і семінарських заняттях різні види срс дозволяють зробити процес навчання більш цікавим і підняти активність значної частини студентів у групі. Проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв язання нестандартних задач; виконання розрахунково - графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять. Виявивши основні поняття та ідеї, необхідно визначити, які з них мають подаватися в готовому вигляді, а які учні повинні отримати в результаті самостійної роботи; - методику усунення у студентів труднощів, які можуть виникнути у процесі виконання завдань, а також спосіб швидкої перевірки і методику аналізу допущених помилок. Брак працелюбності, волі, наполегливості, загальної підготовленості, здібностей, відсутність уміння самостійно працювати тощо; - ті, що залежать від викладача, кафедр, деканатів. Це причини, передусім пов язані з організацією навчального процесу у вищих навчальних закладах, який здійснюється без належного індивідуально орієнтованого підходу; а також відсутністю необхідних навчальних посібників з диференційованими завданнями, матеріально - побутових умов тощо. Відсутність чітко сформульованої мети здійснення самостійної роботи призводить до того, що сам процес її виконання залишається в кращому випадку нейтральним стосовно характеру пізнавальної самостійної діяльності студентів. Для слабо встигаючих потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом добору таких завдань, які вони в цей момент зможуть виконати, і активного заохочення. Для сильних студентів важливо забезпечити можливість отримувати радість подолання особливих ускладнень при розв язанні завдань підвищеної складності, тобто досягти відповідності рівня складності навчального завдання рівню можливостей тієї чи іншої типологічної групи.
Напівмеханічне читання навчального матеріалу, невміння розчленувати його окремі смислові частини, невміння учнів організовувати свій робочий час, перевантаження учнів домашніми завданнями.
При цьому її суттєвими ознаками вважають обов язковість заняття у відведений розпорядком дня вузу час, роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов язкового його контролю. Практична підготовка полягає у здатності оптимально планувати самостійну роботу, вміло використовувати конспект лекцій, підручники, посібники, комп ютер, розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікацію та інше). Оскільки навчальне завдання найчастіше постає у навчально - пізнавальній формі, то в процесі його виконання беруть участь усі психічні процеси, які забезпечують пізнавальну активність. Під час аналізу студент оцінює (методом самоконтролю, іноді взаємоконтролю) якість і час виконання завдання, ефективність використаних у процесі самостійної роботи методів і засобів. Багато студентів наштовхуються на труднощі під час виконання письмових домашніх завдань (розв язання задач з математики, статистики, економіко - математичного моделювання, підготовки рефератів, контрольних і курсових робіт). Письмову роботу виконують перед усім для того, щоб викладач міг оцінити ступінь засвоєння студентом навчального курсу, рівень сформованості у нього вмінь і навичок використання теорії при розв язанні практичних завдань. Значно ефективнішим способом формування у студентів потреб і мотивів до самостійної роботи є розвиток пізнавального інтересу до предмета, який вивчається, процесу оволодіння ним. Діяльність, що має у своїй основі глибокий інтерес не лише до результату, а й до її процесуальних компонентів, найпродуктивніша, адже саме від неї людина має найбільше задоволення. Вона виховує у студентів стійкі навички постійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє розвитку працелюбності, організаційності й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість, тощо. Вони вивчають, конспектують літературні джерела, за потреби повторно перечитують їх окремі розділи, абзаци, звертаються до відповідних довідників і словників. Умовою будь - якої цілеспрямованої діяльності є установка - готовність до певної активності, виникнення якої безпосередньо залежить від наявності в людині потреби і від об єктивної ситуації задоволення цієї потреби.
Установка відчутно впливає на характер і результати діяльності студентів, сприяє підвищенню ефективності дій, активізує мислення, пам ять, робить сприйняття точнішим, увагу зосереднішою, спрямованішою на об єкт пізнання. Не розібравшись хоча б в одному елементі міркувань автора книги, студент не може далі повноцінно засвоїти навчальний матеріал; 4) правильне планування самостійної роботи.
Чіткий план допоможе раціонально структурувати самостійну роботу, зосередитися на найсуттєвіших питаннях; 5) використання відповідних методів, способів і прийомів роботи.
Основними формами керівництва самостійною роботою студентів є визначення програмних вимог до вивчення навчальних дисциплін; орієнтування студентів у переліку літератури; проведення групових та індивідуальних консультацій; організація спеціальних занять з метою вивчення наукової та навчальної літератури, прийомів конспектування; підготовка навчально - методичної літератури, рекомендацій, пам яток тощо. Виховання у студентів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом, науковою та навчально - методичною літературою належить до першочергових завдань вищої школи.
Адже разом із цим вони виховуватимуть у собі організаційність, системність, діловитість, зосередженість, без чого не обійтись їм і в майбутній професійній діяльності. Складаючи розпорядок дня, передбачаючи свою участь у всіх основних заходах, які здійснюються у вищому навчальному закладі, студент повинен орієнтуватися на навчальні програми, плани і розклад занять. Певний внесок у вирішення цього завдання повинна внести більш peтeльнa розробка й впровадження в процес навчання сучасної, науково обґрунтованої навчальної допомоги.
Керуюча функція навчальної допомоги проявляється в рубрикації, у текстовому виділенні основних пропозицій навчального матеріалу, у наявності структурно - логічних схем, що виявляють, взаємозв язок навчальних матеріалів в узагальнюючих висновках. 3міст цієї допомоги повинен вказувати, у якій послідовності варто вивчати матepіaл дисципліни, звертати увагу на особливості вивчення окремих тем і розділів, допомагати від6ирати най6ільш важливі й heoбxідні відомості зі змісту навчальної допомоги, а також давати пояснення питанням програми, які звичайно викликають найбільші труднощі й призводить до помилок. Професійний pіст фахівця, його соціальна затре6уваність як ніколи залежать від уміння виявити ініціативу, вирішити нестандартне завдання, від здатності до планування й аналізування результaтів своїх самостійних дій. Це переорієнтує самостійну роботу із традиційної мети простого засвоєння знань, прид6ання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково - інформаційної діяльності - на розвиток внутрішньої й зовнішньої самоорганізації май6утнього фахівця, що активно перетворює ставлення до одержуваної інформації, здатності ви6удовувати індивідуальну траєкторію самонавчання. Відповідно головна ознака самостійної роботи полягає не в тім, що студент займається 6ез особистої участі й допомоги викладача, а в тім, що в його діяльності поєднується функція перекладу інформації в знання, уміння й функція керування цією діяльністю. При здійсненні 6удь - яких інформаційних процесів (пошуки інформації, її з6еріганні, переробці, поширенні) студенти мають справу з науковими документами - довідниками, статтями, програмами, інструкціями, методичними вказівками, навчальними посі6никами й т. Фахівець одержує су6 єктивне знання, від6ираючи, аналізуючи, синтезуючи, класифікуючи у відповідно до своїх індивідуальних потре6 (завдань) інформацію, що є в підручниках й навчально - методичних матеріалах. Організація самостійної роботи в контексті інформаційної діяльності - створення бібліографічного списку, анотації, реферату, огляду, таблиці, аналітичної довідки, діаграми, рецензії й т. Все це дозволяє студентові не тільки пройти весь шлях вирішення творчого завдання - від моменту зародження творчого задуму до його втілення в матepіaльнoму продукті, але й багаторазово відтворити творчий процес, обробляючи необхідні вміння в умовах, що змінюються. В остаточному підсумку це повинне призвести до розвитку здатності швидко й точно спрогнозувати, спланувати й скорегувати пізнавальні дії на будь - якому етапі інформаційних процесів. Варто зазначити, що питання йде не просто про придбання додаткових умінь викладати мaтepіaл у письмовій формі, а про розвиток через мову (як спосіб формування думки за допомогою мови) наукового мислення майбутніх фахівців, їхньої здатності до комунікації (на жаль, нездатність до грамотного, продуктивного спілкування, на наш погляд, є однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства не тільки на побутовому, але й на професійному рівні) 3мінюється роль викладача в організації самостійної роботи студентів. Для розвитку в студентів мотивації до самостійної роботи потрібні сучасна, науково обґрунтована навчальна й методична допомога як засіб, за допомогою якого студент може вибудувати індивідуальну траєкторію до самонавчання в процесі самостійної діяльності. методику усунення у студентів труднощів, які можуть виникнути у процесі виконання завдань, а також спосіб швидкої перевірки і методику аналізу допущених помилок. Мета контролю самостійної роботи студентів - допомогти їм методично правильно, з мінімальними затратами часу самостійно засвоювати теоретичний матеріал й здобувати навички розв язання певного рівня завдань з навчальних дисциплін. Воно організується таким чином, щоб здійснювалося не тільки механічне відтворення засвоєних знань, але й активна їх переробка, систематизація, утворення нових знань, що сприяє розвитку мислення і пам яті, асоціативних зв язків. Якщо у своїй практичній діяльності він консультує і використовує ті чи інші способи керівництва діяльністю студентів, то тепер самі ці способи перетворюються в об єкт осмислення. Якщо у процесі оцінки діяльності студентів викладач застосовує певні критерії й показники, то тепер самі вони стають тим, що повинно бути засвоєно й розкрито. Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що найбільш поширеною точкою зору стосовно здійснення самостійної роботи є твердження про необхідність її організації в умовах особистісно - орієнтованого підходу.
Отже, в організації самостійної роботи, насамперед, слід виявити індивідуальні особливості студентів і зіставляти виявлені закономірності функціонування пізнавальних процесів з оптимальними умовами їх перебігу.
Ми вважаємо, що діяльність викладача щодо організації самостійної роботи студентів в умовах особистісно - орієнтованого підходу має включати такі напрямки.
Формування у студентів - філологів умінь організації пізнавальної діяльності треба розглядати як складову одного з компонентів змісту освіти - способів діяльності. Уміти навчати - означає вміти організовувати засвоєння знань, свою розумову діяльність, що забезпечує сприйняття, усвідомлення, готовність до пошуку необхідного рішення не тільки на уроках музики, але і впродовж всього життя. зміну рівнів складності навчальних завдань для студентів різних типологічних груп для того, щоб ступінь самостійності у процесі їх виконання постійно зростав; - співвіднесеність оптимальних поєднань фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи з урахуванням специфічних відмінностей кожної з типологічних груп; - надання викладачем консультативної допомоги залежно від індивідуальних особливостей студентів і рівня складності індивідуального завдання; у цьому плані доцільним є дотримання алгоритму самостійної роботи.
Постановка мети - виявлення вихідних даних, їх аналіз - вибір способу досягнення мети, виконання дії проведення самоконтролю - коригування способу досягнення мети - коригування виконання дії. Бажано, щоб на консультаціях студент одержував не тільки інформаційний матеріал з відповідного навчального курсу, але й поради, допомогу в питаннях організації, методики проведення самостійної роботи відповідно до своїх можливостей і потреб (особливо це важливо для студентів 1 - го курсу). Основне завдання колоквіуму - перевірка знань з одночасним їх розширенням і поглибленням, для цього він повинен мати характер співбесіди, в процесі якої студенти вчаться узагальнювати матеріал, робити висновки.
Мета колоквіуму - перевірити, як студенти засвоїли інформацію, одержану на лекціях, лабораторно - практичних заняттях, семінарах, з ясувати, чи достатні їх знання для глибокого розуміння нового матеріалу.
В лекціях, в практичних і лабораторних заняттях, при виконанні домашніх завдань, курсових і дипломних робіт, під час проходження навчальних і виробничих практик. Ефективність самостійної роботи зростає завдяки використанню в процесі навчання у вищому навчальному закладі всього комплексу вищеозначених методів та від частоти і глибини корекцій з боку викладачів. коригуюча, що передбачає осмислення новітніх теорій, концепцій, категорій, підходів до визначення сутності відомих понять, напрямків розвитку науки і т. Вона планується викладачем, який визначає обсяг, зміст, загальні терміни здійснення; організовується ним, коли він визначає форми звітності за виконану роботу, місце та час звітування, забезпечує умови здійснення звіту.
Технологія виконання самостійної роботи студентом багато в чому залежить від того, наскільки він володіє методами опрацювання наукових джерел, наскільки опанував уміння конспектувати, складання тез, виписок, підготовки рефератів, що надалі стане основою для написання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт. Викладач також визначає вид самостійної роботи (план, тези, виписки, конспект чи реферат), що повинен виконати студент, де і яким чином прозвітує він про виконання завдань для самостійної роботи.
Оскільки визначене викладачем завдання студент виконує самостійно, планує свій час, місце і порядок його виконання і займається цією діяльністю самостійно, без контролю за цим процесом з боку викладача, самостійну роботу можна назвати лише частково керованою. При цьому варто наголосити, що ступінь самостійності студентів при виконанні різних видів самостійної роботи буде різним на окремих етапах їх навчання у внз і залежатиме від дидактичної, методичної, пізнавальної, розвиваючої та виховної мети.
Перший тип спрямований на формування у студентів умінь виявляти у зовнішньому плані те, що від них вимагається, на основі заданого їм алгоритму діяльності та посилань на цю діяльність, які містять умови завдання. Це передбачає необхідність здійснення аналізу певного об єкта, різних шляхів виконання завдання, визначення найбільш доцільних з них або послідовного виділення логічно розташованих способів його розв язання. До самостійних робіт такого характеру можна віднести певні етапи проведення лабораторних і практичних занять, написання курсових робіт, а також спеціально підготовлені домашні завдання з приписом алгоритмічного характеру.
Пізнавальна діяльність студентів при виконанні таких завдань полягає у накопиченні і прояві у зовнішньому плані нового для них досвіду діяльності на базі раніше засвоєного формалізованого типу шляхом перенесення знань, умінь і навичок в інші умови діяльності. Виконання завдання цього типу передбачає пошук, формулювання і реалізацію мети та завдань розв язання визначеної проблеми, що завжди виходять за межі минулого формалізованого досвіду і вимагають від студентів варіювання умов діяльності, розгляду раніше засвоєної навчальної інформації під новим кутом зору, використання її у нетипових ситуаціях. їх пізнавальна діяльність при виконанні цих робіт полягає у глибокому проникненні в сутність об єкта, що визначається, встановленні нових зв язків і стосунків, необхідних для обґрунтування нових проблем, ідей, генерування нової інформації. Конструктивно - варіативні самостійні роботи передбачають необхідність відтворення не лише функціональної характеристики знань, а й їх структури, залучення відомих знань для розв язання інших завдань, проблем, ситуацій. Пізнавальна діяльність цього типу набуває творчого, пошукового характеру, для її здійснення визначається система оптимального поєднання методів розв язання проблемних ситуацій. Це четвертий рівень розумової діяльності, на якому проявляється інтелектуальний потенціал і творчі здібності студентів, реалізуються їх дослідницькі здібності. Більшість тих, хто вступає до вищого навчального закладу, недостатньо володіє методами і прийомами, не завжди знає всі можливі засоби здійснення самостійної пізнавальної діяльності. Без навичок самостійної роботи, без стійкого прагнення постійного поповнення, оновлення й удосконалення знань у процесі самостійної роботи навчання у вищому закладі освіти значно уповільнюється або й зовсім унеможливлюється. У процесі самостійної пізнавальної діяльності студент має навчитися виділяти пізнавальне завдання, добирати способи їх розв язання, здійснювання операції самоконтролю за грамотністю виконання поставлених завдань, удосконалювати методи реалізації творчих знань. А) початкова організація, що передбачає безпосередньо участь викладача у діяльності студентів з виявленням причин появи помилок; в організації самостійної роботи студентів особливо важливим є правильне визначання обсягу і структури змісту навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання, а також необхідне методичне забезпечення їхньої самостійної роботи.
Створюючи систему самостійної роботи студентів, необхідно, по - перше, навчити їх вчитися і, по - друге, ознайомити з психофізіологічними основами розумової праці, технікою її наукової організації. Протягом багатьох років навкруги цієї проблеми виникають наукові суперечки, в результаті яких народжуються різноманітні погляди і формуються методичні та методологічні позиції. Вона виховує у студентів стійкі навички постійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє розвитку працелюбності, організаційності й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість тощо. Досліджуючи сутність самостійної роботи студентів в позааудиторний час, прагнучи до комплексного розв язання проблеми організації самостійної роботи студентів і виділяючи різні її аспекти, важливе місце відводять саме здійсненню особистісно - орієнтованого підходу до студентів. Провідною тенденцією розвитку сучасної педагогічної науки є її повернення до своїх світоглядних витоків, повернення до людини, переорієнтація на творчий розвиток особистості. Сучасна соціально - педагогічна ситуація, що склалася у суспільстві, вимагає оновлення змісту, форм і методів виховання, забезпечення його гнучкості, диференціації, динамізму, оперативності, здатності адекватно реагувати на зміни в суспільстві, максимально враховувати інтереси і потреби кожної людини і, насамперед, підготовку педагогічних фахівців, здатних вирішувати виховні завдання в нових історичних умовах. Виявляти і описувати педагогічні факти, явища і процеси в навчальному житті; самостійно поповнювати педагогічні знання, формувати первісні навички дослідницької роботи і професійної рефлексії. Розробляючи завдання для самоконтролю, викладачі керуються рівнем знань, який повинні отримати студенти з цього питання, та признаками, які відповідають даному рівню знань. Крім того, викладачі розуміють, що у процесі життєдіяльності у кожної людини формується і удосконалюється особистий стиль самостійної розумової роботи.
Методичні рекомендації, де вказується тема і цілі самостійної роботи, обґрунтовується її важливість, подані навчально - пізнавальні задачі, практичні ситуації з еталоном рішення, контролюючі питання і завдання для самоконтролю, тести для перевірки знань; 3. Мета видання зошитів для роботи в аудиторії та при самостійному вивченні матеріалу - більш чітка організація робіт, зручність і комфорт при виконанні завдання. Основною метою вищої освіти є формування творчої особистості, фахівця - професіонала, який уміє самостійно приймати рішення, глобально мислити та, що особливо важливо, володіє певним обсягом компетенцій, що дозволяє йому постійно підвищувати свій рівень (професійний, загальноосвітній, моральний, естетичний тощо). Розвиток духовної культури студентів, залучення їх у різні види діяльності (спортивну, художньо - творчу, духовно - моральну, трудову), збагачення змісту діяльності колективів студентських груп, формування потреб, мотивів у самоосвіті, самовиховання, створення умов для самореалізації; формування у студентів системи професійних цінностей, розвиток позитивного ставлення до самостійної професійної діяльності, виховання потреби в оволодінні професіональною культурою. Ефективність виховного процесу, спрямованого на забезпечення сприятливого для самореалізації спеціаліста середовища, формування громадянина демократичного суспільства, доброго сім янина, сумлінного і відповідального працівника, споживача духовної культури залежить також від реалізації основних принципів, тобто тих вимог, які визначають мету, зміст, методи, організацію виховання. Різні автори визначають різну їх кількість, а в деяких випадках навіть вкладають різний суттєвий зміст в одні і ті ж принципи, розглядають принципи парами, щоб повніше показати взаємозв язок головних положень дидактики тощо. Принцип гуманізації процесу виховання передбачає визнання цінності кожної людини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров я, створення позитивного емоційного фону, атмосфери емоційного натхнення, умов для розвитку особистості, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінної самореалізації. З позицій аксіологічного підходу гуманізм як виявлення людяності включає такі цінності, як гідність, доброта, духовна культура, чесність, чуйність та ін. Принцип індивідуально - особистісної орієнтації виховного процесу спрямований на врахування індивідуального рівня вихованості культури майбутнього спеціаліста, що вимагає створення умов для його фізичного і духовного розвитку, визначення змісту, форм і методів виховної роботи у залежності від реальних досягнень окремих студентів або груп. Прохання, порада, довірча бесіда; акцент на гідності, симпатії, проектування результатів, уміння стати на позицію іншого, сумісне обговорення різних ситуацій; покладання повноважень. Принцип виховання в діяльності і спілкуванні вимагає такої їх організації, щоб вони стали засобом формування особистості, формою виявлення її ставлення, оціночного ставлення до оточуючої дійсності, ареною самореалізації можливостей, потреб, інтересів людини.
Суб єктом діяльності, спілкування повинен бути сам студент, його здатність регулювати, організовувати своє життя, оволодівати певними цінностями, що сприяє успіху діяльності, спілкуванню в процесі її здійснення. При цьому студент повинен мати можливість вільного переходу від одного виду діяльності до іншого, що є тим важелем, за допомогою якого здійснюється формування прагнення і мотивів особистості. Саме зміна соціальної позиції й різних видів діяльності допомагає у розв язанні таких питань виховання, як подолання морального егоцентризму, формування здатності співчувати іншим людям. Виходячи з особливості виховання як двостороннього процесу, необхідно постійно спонукати людину до самовиховання як певного цілеспрямованого систематичного впливу на самого себе з метою прищеплення собі бажаних якостей (моральних, фізичних, розумових та ін. Принцип демократизації виховного процесу спрямований на забезпечення демократичних норм у відношеннях студентів з адміністрацією внз, викладачами, товаришами; розвиток самоврядування в усіх сферах життєдіяльності студентської молоді; ініціювання, стимулювання й підтримку студентських ініціатив, пов язаних з оволодінням професійною культурою, підтриманням професійних традицій, організацією дозвілля, побуту та ін. Необхідність обліку всієї сукупності економічних, соціальних, моральних та інших факторів, які мають вплив на формування людини як особистості, що дозволяє конкретизувати мету виховної роботи навчального закладу, студентської групи.
Результативність процесу навчання здебільшого визначається реалізацією принципів навчання, які випливають як із закономірностей навчання, так і потреб суспільства до формування особистості. У педагогічному процесі принципи навчання виступають не окремо, а в тісному взаємозв язку, що створює цілісну систему забезпечення ефективності навчання. Вихідне положення концепції складається з того, що глобальна функція навчання - передача молодому поколінню змісту соціальної культуру для збереження її (відтворення) і розвитку.
Культура - матеріальна і духовна, - щоб бути переданою особистості (а саме формуванням особистості займається педагогіка), повинна бути розпредмечена, а тоді вона втілюється в соціальний досвід суспільства. Соціальний досвід являє собою сукупність засобів і способів діяльності, створених в процесі суспільно - історичної практики для відтворення розвитку суспільства і здатних стати надбанням особистості. У навчальному закладі повинні бути засвоєні основні поняття, терміни, факти повсякденної дійсності й науки, закони науки; теорії, які містять систему наукових знань; знання про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій; оцінні знання, тобто такі, які характеризують суспільне, особистісне значення для людини матеріалу, що вивчається. Спеціальні, предметні уміння, формуються на матеріалі конкретного предмета (навички розв язання обчислювальних задач, граматичного розбору, літературного аналізу) серед загально підготовчих умінь і навичок виділяють (ю. 1) навчально - організаційні - уміння раціонально планувати діяльність, визначити її завдання, уміння створювати умови діяльності; 2) навчально - інформаційні - уміння виділяти головне, аналізувати, порівнювати, систематизувати, зіставляти, раціонально запам ятовувати, здійснювати самоконтроль у навчально - пізнавальній діяльності, доводити, обґрунтовувати тощо. Оволодіння досвідом творчої діяльності передбачає не тільки інтелектуальний аспект особистості, а і її психологічні, характерологічні риси, до яких відноситься. Настирливість у досягненні мети, незалежність, почуття гідності, чесність у пошуках істини, в спілкуванні а також активність духовного потенціалу людини, її внутрішній діалог, самоаналіз, саморефлексію, перегляд особистісних цінних орієнтацій, процес самопізнання, саморозвитку.
Досвід емоційно - ціннісного ставлення, який передбачає наявність знань, умінь, але не зводиться до них і полягає у формуванні ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів. єдиним способом і умовою засвоєння емоційного відношення, сприйняття об єкта як цінності є переживання, що сприяє виникненню інтересу до предмета, окремого явища і потреби у діяльності. Враховуючи викладене, зміст освіти можна визначити як педагогічно адаптований соціальний досвід, педагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності інтелектуального і практичного характеру, досвіду творчої діяльності та емоційно - ціннісного ставлення до світу, тобто систему чотирьох компонентів соціального досвіду, віддзеркалену у видах і галузях діяльності, втілений у навчальних предметах і програмах позаурочної діяльності. Принцип гуманізації, індивідуально - особистісної орієнтації, виховання в діяльності і спілкуванні, стимулювання людини до самовиховання, принцип демократизації. Використання цього зошиту формує і розвиває уміння самостійно працювати з книгою, із довідковою літературою; стимулює інтерес до досліджуваної дисципліни; розвиває уміння студентів самостійно удосконалювати знання, розвиває творчі якості. На цьому етапі відбувається реалізація продуктивної діяльності студентів без участі викладача, але під його керівництвом, а також на цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи студентів в позааудиторний час, причому мають місце такі процеси.
Коментарі
Дописати коментар