пісня рідна мова чиста як роса

пісня рідна мова чиста як роса

Людина може покинути батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою. Червона калина — символ краси; лебідь — знак чистоти й вірності; ясна зоря — надія; лелека — птах долі, провісник добробуту; кінь — образ вірного друга; сизий орел і сокіл — символи відваги і мужності. Спонукати учнів продемонструвати свої знання та вміння з української мови і літератури; розвити в учнів бажання досконало знати мову свого народу; виховувати любов до рідного слова, рідної землі, батьківщини.

Спонукати учнів продемонструвати свої знання та вміння з української мови і літератури; розвити в учнів бажання досконало знати мову свого народу; виховувати любов до рідного слова, рідної землі, батьківщини.

Емський указ, за яким не допускалися ввезення із - за кордону, друкування та видання в імперії книг “на малоросійськом наречии”, заборонялися різні сценічні вистави і читання. У слові народ втілив красу і багатство навколишнього світу, свої думки, почуття, переживання, любов і ласку, ніжність і великодушність, гнів і ненависть. Хоч у повсякдення й увійшло багато словесних вітань, проте люди завжди були обачливими з ними, до кожного випадку використовували далеко не весь арсенал. Як ви вже всі здогадалися, сьогодні ми зібралися для того, щоб сказати теплі, ніжні слова про нашу рідну українську мову та переконати всіх, що мова це – безцінний скарб, який треба любити й шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину, бо ми з вами – українці і живемо ми на мальовничій землі – україні. і саме вони з покоління в покоління, в часи розквіту і падіння передавали цей скарб у піснях, віршах, легендах, переказах у спадок своїм дітям, онукам, правнукам, тобто нам з вами, щоб мова наша жила і квітла, і не загинула. Але були такі часи, і це засвідчують історичні документи, коли українську мову забороняли, пригнічували, придушували, знищували… 1769 рік – синод (уряд) дає розпорядження відібрати українські тексти з церковних книг, вилучити букварі з тих закладів, які їх мали.

Вона не стоїть на місці, а постійно збагачується новими словами, новими виразами… але слід пам’ятати, що кожне слово несе в собі як позитивні так і негативні емоції. Треба завжди пам’ятати, що рідна мова – то неоціненне духовне народне багатство, яке передається від покоління до покоління і несе в собі народну мудрість, славу, культуру і традиції. і хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам’ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це – наша рідна мова. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє давне життя і свої сподівання, розум, досвіт, почування. Наприклад, англійська мова в американському суспільстві набула таких відмінних рис, які дають підставу говорити про її американський варіант і навіть уже про окрему американську мову.

Як кожна людина трохи по - своєму сприймає навколишню дійсність, так і кожен народ певною мірою по - інакшому відображає, віддзеркалює, переломлює й оцінює навколишні явища. Хоч люди різних національностей і рас однаково бачать світ і мислять за тими самими законами логіки, а проте членують його й виділяють у ньому ті чи інші риси по - різному.

Ця розбіжність у світосприйманні залежить від різниці в природних умовах життя, в історичному досвіді, в характері народів і, нарешті, від випадковостей. Навіть якщо йому накинули чужу, то він її з бігом часу перетравлює, переінакшує, пристосовує до своїх психологічних особливостей, до свого способу думання, до свого менталітету, до своїх умов існування. Таким чином, завдяки різноманіттю мов, людство в своїй сукупності має змогу якомога повніше й докладніше відтворити картину світобудови, зробити свій власний внесок у її пізнання. Тому кожне суспільство зобов’язане дбати про власну мову, захищати її, розвивати, відточувати, удосконалювати, помножувати її можливості й ефективно використовувати її. Вона є рідною не тільки для всього народу, а й для кожного окремого індивіда, що належить до цього народу, незалежно від того, з якою мовою йому довелося зіткнутися при появі на світ. Якщо спілкуватися можна з однаковим успіхом будь - якою мовою, аби тільки володіти нею, то мислення й пізнання світу, а отже, й інтелектуальний розвиток найефективніше здійснюється за допомогою рідної мови (мови рідного народу й рідної землі). Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити її жоден природознавець; воно знайомить її з характером людей, що її оточують, з суспільством серед якого вона живе, з його історією та його прагненнями, як не міг би ознайомити жоден історик; воно вводить її в народні вірування, в народну поезію, як не міг би ввести жоден естетик; воно, нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких, звичайно, не міг би дати жоден філософ” писав видатний педагог к. Шевченко, який більшу частину свого життя, починаючи з п ятнадцяти років, провів у російськомовному середовищі, досяг найвищої майстерності в творах, писаних саме українською мовою, і тим збагатив скарбницю не лише української, а й світової культури.

Володимир сосюра, олександр олесь, євген плужник, і не тільки вони в україні, починали писати вірші російською мовою, але видатними поетами стали тільки тоді, коли перейшли на мову рідного народу.

Тому в кожній країні боротьба за розвиток суспільства неодмінно поєднувалася й поєднується з боротьбою за утвердження в суспільстві єдиної національної мови, навіть якщо тою національною мовою розмовляла вже лише мізерна кількість населення. Це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування” писав панас мирний. Тільки користуючись рідною мовою й, таким чином, активно розвиваючи її, той чи інший народ може справно виконувати свою місію на землі, визначену йому провидінням. Якщо я на землі своїх пращурів соромлюся й цураюся мови, успадкованої від них, то я тим виявляю свою неповагу до предків, до їхнього інтелектуального подвигу, а отже, й до самого себе.

Як був переконаний колись великий французький філософ вольтер, усі основні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя. “займаючись тривалий час порівнянням арійських мов, я прийшов до переконання, що українська мова старша не тільки від усіх слов’янських, не виключаючи так званої старослов’янської, а й від санскритської, грецької, латинської та інших арійських мов”. Нині, незважаючи на систематичне приниження, переслідування й нищення її в минулому, українською мовою в україні й поза нею розмовляє близько 45 мільйонів осіб. Якби гоголь не порвав із своїм національним середовищем, якби зберіг і надалі ті родинні зв’язки, що його живили в юності і ще раніш, у дитинстві не закінчив би він так трагічно. Звідси його містика, муки, страждання, почуття найчорнішої безвиході… з’являлись час від часу якісь нові інтереси, нібито близькими ставали інші реальності та ілюзії, але ніщо не могло замінити йому україну, її сонце, сміх, її здорову народну кров і незламний дух (хай і покріпачених, хай і закутих) козацьких натур. Але він зберіг усі духовні зв’язки, зберіг у повноті, рівній реальному середовищу, все дороге, заповітне й наснажливе, і тому не сталося з ним того, що сталося з гоголем. При всіх своїх терзаннях шевченко уник тієї внутрішньої спустошливої руйнівної кризи, яка задушила його великого земляка, перед тим спаливши на чорнім вогні розпуки його невідомі для нас творіння. Так, у книзі “дії святих апостолів” розповідається, що вони “сповнились духом святим і почали говорити іншими мовами, як їм дух промовляти давав” (дії, 2. Ми зараз, опинившись на руїнах, в умовах духовної та економічної катастрофи намагаємось знайти орієнтири в напрямку морально - етичного, духовного відродження. Це голос народу, неповторного тембру й інтонації, це один з факторів спадкового механізму, який виокремлює ту чи іншу спільність у всесвітньому многоголоссі як самостійну індивідуальність. Оскільки мова як станова ознака самого поняття нації є тією своєрідною перфокартою, на якій закодована пам’ять усіх поколінь, історія народу, анкета його родоводу, неперехідні моральні цінності, закони пращурів, біоритми національного інстинкту, психофізична структура етнічного типу, то, зрозуміло, втрата мови вільно чи невільно веде до щезання й самої нації.