технологія штучного дихання
Вам уже відомо, що штучне дихання є важливим елементом серцево - легеневої реанімації і виконується відразу після кожних тридцяти натискань на грудну клітку.
30 натискань на грудну клітку і 2 вдихи аж до по прибуття бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги (появи спонтанного дихання, повного вашого фізичного виснаження, появи небезпеки). Збільшення тривалості штучної вентиляції легень більш ніж протягом п’яти секунд під час серцево - легеневої вентиляції негативно впливає на виживання постраждалих. За цих умов потрібно скористатися бар’єрним пристроєм, який вбереже від контакту зі слизовими оболонками рота або носа постраждалого і можливості зараження інфекцією. • розмістіть бар’єрний пристрій над ротом постраждалого й затисніть ніс постраждалого вказівним і великим пальцями руки, яка лежить на чолі постраждалого (іл. • утримуючи голову відведеною, а нижню щелепу — піднятою, відірвіть свій рот від рота постраждалого й спостерігайте, чи опускається його грудна клітка під час видиху.
• виконайте одну - дві (не більше) спроби штучної вентиляції легень (ефективні чи неефективні) щоразу перед тим, як розпочнете знову натискати на грудну клітку.
Важливість штучної вентиляції легень під час серцево - легеневої реанімації, потрібність її швидкого і ефективного виконання загалом не підлягають сумніву.
30 натискань на грудну клітку і 2 вдихи аж до прибуття бригади емд (або появи спонтанного дихання, цілковитого фізичного виснаження рятівника, появи небезпеки). • розмістіть бар єрний пристрій над ротом постраждалого і затисніть ніс постраждалого вказівним та великим пальцем руки, яка лежить на чолі постраждалого (іл. 3); • зробіть спокійний видих в тіло постраждалого протягом 1 с, переконуючись, що повітря не виходить поза рот постраждалого; • зауважте краєм зору, щоб грудна клітка постраждалого піднялася, як за нормального дихання. Такі рятувальні видихи є ефективними; • утримуючи голову відігнутою, а нижню щелепу піднятою, відірвіть свій рот від рота постраждалого і спостерігайте, чи під час видиху його грудна клітка опускається; • ще раз наберіть собі повітря й аналогічно виконайте другий видих у рот постраждалого. • перевірте ротову порожнину й усуньте видимі чужорідні тіла; • перевірте, чи голова правильно відігнута, а щелепа правильно піднята; • виконайте не більше ніж 2 спроби вдихнути в тіло постраждалого за кожним разом перед тим, як розпочнете знову натискати на грудну клітку.
Отже, якщо в дорослого постраждалого немає ознак життя (непритомний і не дихає), розпочніть натискання грудної клітки згідно з поданою нижче послідовністю. 8); після кожного натискання дайте змогу грудній клітці розправитися й повернутися у вихідне положення, не відривайте рук від грудної клітки; повторюйте натискання з частотою не менше 100 і не більше 120 за хв (трохи менше, ніж 2 натиски за с); період натискання і період повернення грудної клітки до вихідної форми має бути однаковим. 2) застосовуючи сучасні манекени для слр зі зворотнім зв язком, ви зможете отримати навички ефективного непрямого масажу серця в осіб різних вікових груп, застосовуючи відповідну глибину і частоту натискань на грудну клітку.
Кожна людина повинна мати уявлення про те, як правильно робити штучне дихання, щоб в разі необхідності надати невідкладну допомогу тому, хто отримав ураження струмом, сонячний удар, піддався задухи та ін. Звичайно ж, найкращим способом вентиляції легенів служить підключення спеціального апарату до дихальних шляхів, що дозволяє за кожен вдих вдувати людині 1000 - 1500 мілілітрів повітря. З етичних і гігієнічних міркувань можна швидко прокусити в носовій хустинці отвір в середині, покласти хустку на обличчя людини і через отвір в тканини вдувати повітря. Глибоко вдихніть, на мить затримавши повітря, а потім нахиліться до людини і повністю герметично притисніть свої губи до сфери його рота, тим самим створивши над його ротовим отвором своєрідний непроникний купол. Видих повинен по довго не перевищувати однієї секунди, а за обсягом бути не менше одного літра, тільки так можна забезпечити достатню стимуляцію дихання. Після здійснення видиху розігніться і звільніть рот людини, але не піднімайте його голову, інакше станеться западання язика, що не дозволить йому зробити самостійний повноцінний видих. Процедура проводиться таким же чином, як і в попередньому випадку, але варто звернути увагу на те, щоб при вдування повітря в ніс рот у людини був щільно закритий. Вказівним пальцем, завернутим хусткою, очищають рот потерпілого від слизу і всього стороннього й, утримуючи однією рукою його голову в закиненому положенні, іншою відтягують нижню щелепу донизу, щоб рот потерпілого був відкритий. Електрична травма виникає при безпосередньому контакті різних частин тіла людини з неізольованими дротами або предметами, включеними в електромережу, при наближенні до високовольтних установок на близьку відстань, ударі блискавкою. Якщо потерпілий після одержання травми продовжує стикатися зі струмоведучими частинами, то його необхідно негайно звільнити від дії електричного струму.
Для цього шляхом повороту рубильника або вимикача варто відключити ту частину установки (приладу), що торкається постраждалого, або відокремити потерпілого від струмоведучих частин землі. При від єднанні потерпілого від струмоведучих частин і землі використовують сухий одяг, канати, дошки або які - небудь інші сухі предмети, що не проводять електричний струм. Навіть якщо потерпілий у свідомості й не висловлює скарг про стан здоров я, слід пам ятати, що дія струму на організм може проявитися не відразу, а через деякий час. Якщо потерпілий опритомнів, але до цього був у непритомності або тривалий час перебував під дією струму, його варто покласти на підстилку та до прибуття лікаря забезпечити йому повний спокій, спостерігати за пульсом і подихом. Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, зі збереженим стійким подихом 1 пульсом, його вкладають на підстилку обличчям вгору, розстібають на ньому одяг, створюють умови для припливу свіжого повітря, підносять до носа вату, змочену в нашатирному спирті, оббризкують лице холодною водою і забезпечують повний спокій до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко, уривками або його подих поступово погіршується, але продовжується нормальна робота серця, то слід робити штучну вентиляцію легень. Якщо відсутні ознаки життя (подих, серцебиття, пульс), реакція на больові подразники, а зіниці очей розширені й не реагують на світло то вважається, що потерпілий перебуває у стані клінічної смерті, тому негайно приступають до штучної вентиляції легенів 1 зовнішнього (непрямого) масажу серця. Тому при зупинці подиху та серцевої діяльності реанімаційні заходи необхідно починати в перші 3 - 4 хвилини, щоб штучно підтримувати життєдіяльність клітин кори головного мозку, наситити кров киснем. Повне припинення подиху можна констатувати, якщо відсутнє запотівання на піднесеному до рота потерпілого невеликому дзеркальці, шматку скла або полірованій металевій пластинці. Для того щоб встановити, чи працює серце, потрібно перевірити пульсацію сонних артерій, поклавши кінчики пальців на шию в ділянці горла, або слухати серцебиття, приклавши до грудної клітки вухо в місці лівого соска. Якщо порожнина рота заповнена сторонніми тілами, кров ю, слизом, вибитими зубами, очистити її пальцем, обгорнутим бинтом або носовою хустинкою, повернути голову потерпілого набік; якщо рот постраждалого міцно стиснутий, розкрити його, для цього чотири пальці обох рук поставити позаду кутів нижньої щелепи і, упираючись великими пальцями в п край, висунути щелепу таким чином, щоб нижні зуби стояли перед верхніми (рис. 17) складається з двох відрізків гумової або гнучкої пластмасової трубки діаметром 8 - 12 мм і довжиною 100 або 60 мм, натягнутих на металеву або тверду пластмасову трубку довжиною 40 мм, і овального фланця, вирізаного зі цупкої гуми.
Для проведення штучної вентиляції легень потерпілого варто покласти на спину, розкрити йому рот і після видалення з рота слизу хустинкою або кінцем сорочки вкласти в нього трубку.
Для розкриття дихального горла (гортані) варто закинути голову постраждалого назад, поклавши під потилицю одну руку, а іншою рукою надавити на чоло постраждалого так, щоб підборіддя виявилося на одній лінії з шиєю (рис. Ставши на коліна над головою постраждалого, щільно притулити до його губ фланець, а великими пальцями обох рук затиснути потерпілому ніс; відразу після цього зробити в трубку кілька сильних видихів і продовжувати їх зі швидкістю близько 16 - 20 видихів за 1 хв (один видих через 3 - 4 с) до відновлення дихання потерпілого або до прибуття лікаря. Якщо повітря, що вдихується, потрапило у живіт, що може бути виявлено по відсутності розширення грудної клітки 1 здуттю живота, необхідно швидко натиснути на верхню частину живота під діафрагмою, випустити повітря і правильно встановити дихальну трубку.
Видихання повітря в рот або ніс можна робити через марлю, серветку чи носову хустинку, стежачи за тим, щоб при кожному видиханні відбувалося достатнє розширення грудної клітки потерпілого. Штучну вентиляцію легень слід проводити до повного приведення потерпілого у свідомість або до появи безперечних ознак біологічної смерті (трупних плям, задубіння). За відсутності пульсу в постраждалого необхідно одночасно зі штучною вентиляцією легенів проводити зовнішній (непрямий) масаж серця, що полягає в ритмічному здавлюванні серця між грудиною і хребтом (рис. Варто стати збоку від потерпілого і долонями, накладеними одна на одну, надавлювати на грудину з такою силою, щоб прогнути її в напрямку до хребта на 4 - 5 см. Якщо надання допомоги робить одна людина, то через кожні 15 здавлювань грудини з інтервалом у 1 секунду вона повинна, припинивши масаж, зробити два сильних видихи за методом рот у рот, рот у ніс. Якщо потерпілий при свідомості, то його необхідно покласти на підстилку з тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстібнути одяг, що стискає та перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. За відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево - легеневу реанімацію (слр); адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу минуло від початку клінічної смерті. Людина, яка надає допомогу, робить видих зі своїх легень у легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі, що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від одягу, що стискає (розстебнути комір сорочки, пасок, послабити краватку), підкласти під лопатки невеликий валик з будь - якого матеріалу (можна з одягу), відхилити голову максимально назад (рис. Перш ніж розпочати штучне дихання, необхідно переконатися в прохідності верхніх дихальних шляхів, які можуть бути закриті запалим язиком, сторонніми предметами, накопиченим слизом. А - рятівник відхиляє голову потерпілого лівою рукою, одночасно підтримуючи його шию правою; б - рятівник утримує голову потерпілого у відхиленому положенні лівою рукою, відтягуючи одночасно нижню щелепу - правою. Рятівник робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот через марлю до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою), вдуває повітря в легені (рис. При необхідності проведення непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає ліворуч або праворуч від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на одну), енергійно (поштовхами) натискає на неї. Після двох глибоких вдувань у рот чи ніс зробити 15 натиснень на грудну клітку, потім знову повторити два вдування і 15 натиснень для масажу серця і т. Якщо допомогу надають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший - непрямий масаж серця, причому під час вдування повітря масаж серця припиняють (рис. Заходи щодо оживлення можна вважати ефективними, якщо звузились зіниці; шкіра почала рожевіти (у першу чергу, шкіра верхньої губи); при масажних поштовхах явно відчувається пульс на сонній артерії. Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати доти, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця або поки не прибуде швидка медична допомога. Застосовують штучне дихання при зупинці або пригніченні дихання внаслідок нещасних випадків (при утопленні, отруєнні наркотичними, снодійними засобами та ін), при інсульті, черепно - мозковій травмі, а також при попаданні чужорідних тіл у дихальні шляхи.
Штучне дихання протягом днів, місяців і навіть років застосовується при ураженнях спинного мозку та його корінців (поліомієліт, бічний аміотрофічний склероз, мієліт). Зручніше, якщо ввести через ніздрю хворого носоглотковий канюлю (або гумову трубку) на глибину 6 - 8 см і вдувати повітря через неї, затиснувши рот і іншу ніздрю хворого. Можна ввести потерпілому звичайну ротоглоточную або s - подібну канюлю, що дуже добре перешкоджає западання мови, однак у сутності метод один - вдування повітря в легені потерпілого. Якщо при першій спробі до вдування повітря в легені потерпілого відчувається перешкода, то швидко відкривають рот і пальцем проводять ревізію ротової порожнини і глотки і видаляють сторонні тіла(див. Хворому, який лежить на спині, різко піднімають витягнуті руки над головою, що викликає розтягування грудної клітки - вдих, потім різко кладуть складені руки на грудну клітку і стискають її - видих. Штучне дихання і закритий масаж серця є основними прийомами реанімації — комплексу заходів, спрямованих на оживлення потерпілого, який знаходиться у стані біологічної смерті. На сьогодні основним завданням реанімації є застосування тих методів оживлення, які науково обгрунтовані й доказово призводять до оживлення більшої кількості людей. У світі дві громадські організації систематично аналізують випадки оживлення, їх ефективність і пропонують громадянам на етапі першої допомоги та медикам на усіх наступних етапах надання медичної допомоги рекомендації стосовно найбільш ефективних прийомів оживлення. Перед початком знайомства із технологією серцево - легеневої реанімації пригадаймо послідовність ваших дій у випадку, коли ви стали свідком нещасного випадку і вирішили надати першу допомогу.
Покладіть свою руку на чоло потерпілому й обережно закиньте його голову назад; подушечки пальців покладіть на нижню щелепу потерпілого, а потім підніміть її для того, щоб зробити прохідними дихальні шляхи (іл. • нахиліться над потерпілим, розпрямлені плечі розташуйте перпендикулярно до грудини і натискайте на глибину 4—5 см 30 разів поспіль; • після кожного натискання полегшуйте натиск на грудну клітку, не відриваючи долоні від грудини; повторюйте натискання з частотою приблизно 100 на 1 хв (трохи менше ніж 2 натискання за 1 с); 5. • вдувайте повітря в рот потерпілого протягом 1 с, спостерігаючи одночасно, чи піднімається грудна клітка, як при нормальному диханні; • утримуючи голову відігнутою, а нижню щелепу піднятою, відстороніть свій рот від рота потерпілого і спостерігайте, чи опускається грудна клітка під час його видиху; • ще раз наберіть повітря і вдмухніть його до рота потерпілого, прагнучи зробити два ефективні штучні вдихи.
Потім повторно і без зволікання покладіть руки в правильній позиції на грудині й виконайте наступні 30 натискань грудної клітки; • продовжуйте натискання грудної клітки і штучне дихання у відношенні 30.
Коментарі
Дописати коментар